Новітнє вчення про тлумачення правових актів

§ 34. Врахування контексту з метою виявлення змісту формально недостатньо визначених положень

Шляхом врахування контексту виявляється зміст формально недостатньо визначених положень нормативно-правових актів.

1. Перегляд рішень касаційних судів відповідно до п. 1 ст. 355 ЦПК здійснюється у разі «неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах». Такі ж підстави встановлені п. 1 ст. 116 ГПК, п. 1 сі 237 КАС, п. 1 ст. 458 КПК. У цих законодавчих положеннях формально недостатньо визначеним є поняття «подібних» правовідносин. Абстрактно розмірковуючи, подібними можна називати такі правовідносини, на які поширюються одні й ті ж самі правові норми. Крім того, відповідно ч. 8 ст. 8 ЦПК, ч. 7 ст. 9 КАС подібними є врегульовані певними правовими нормами відносини і ті відносини, на які не поширюється чинність зазначених правових норм і які внаслідок цього залишались не врегульованими, хоч за всіма юридично значущими ознаками не врегульованих відносин, на них належало поширити чинність згаданих правових норм. Але і наведені абстрактні міркування, і та подібність відносин, яка є підставою застосування закону за аналогією, не дають можливості зрозуміти зміст терміну «подібні» (правовідносини), який тут аналізується.

Недостатньо визначеним є і поняття «неоднакове» (застосування норми матеріального прав), оскільки ця неоднаковість може бути обумовлена і тим, що судами були встановлені різні обставини, за яких в одних випадках вона була застосована в один спосіб, а в іншому — у протилежний, і тим, що правова норма була витлумачена в одних випадках в один спосіб, а в інших — у протилежний.

Тому слід звернутись до контексту відповідних законодавчих положень (далі наводиться аналіз деяких положень глави 3 розділу X Цивільного процесуального кодексу, маючи на увазі, що такі ж положення містяться у Господарському процесуальному, Кримінальному процесуальному кодексах і в Кодексі адміністративного судочинства).

Із п. 5 ч. 2 ст. 3601 ЦПК ми дізнаємось про те, що при підготовці справи до розгляду у Верховному Суді здійснюються зазначені у цій статті, а також «інші заходи, необхідні для вирішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні норми матеріального права». Отже, є завдання «усунути розбіжності». Крім того, судове рішення, що приймається Верховним Судом, повинне містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин (ч. 2 ст. 3 604 ЦПК). Звідси ми дізнаємося про те, що Верховний Суд має визначатись стосовно того, яке застосування відповідної норми матеріального права є правильним, а яке — неправильним. З урахуванням викладеного слова «у подібних правовідносинах» слід розуміти як у відносинах, на які поширюється одна й та ж норма матеріального права, за фактичних обставин, що вимагали однакового (і правильного) застосування цієї норми і не допускали розбіжностей у її застосуванні. Слова «неоднакове застосування» у контексті глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу слід тлумачити як розбіжності у розумінні правової норми. Якщо ж неоднакове застосування правової норми обумовлене тим, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлені різні обставини, які вимагали різного застосування певної норми матеріального права, то таке різне застосування не підпадає під дію п. 1 ст. 355 ЦПК.