Твори в 4-х томах. Том 2

Назавтра вранці ми знову вирушили попереду носіїв угору і вниз через пагорби глибокою, зарослою лісом долиною, потім угору і вниз через довгий схил, порослий густою, чіпкою травою, усе вперед, угору і вниз, час від часу перепочиваючи в холодку під деревами і знов крокуючи вперед, угору і вниз, насилу прокладаючи стежку крізь високу траву під пекучим сонцем. Обливаючись потом, ми всі п'ятеро йшли вервечкою: Друпі й М'Кола з важкими рушницями, обвішані торбами, баклагами й фотоапаратами, Старий і я, теж з рушницями, а за нами — мемсаїб, що наслідувала ходу Друпі, в капелюсі набакир, страшенно задоволена прогулянкою і рада, що чоботи не муляють. Нарешті ми добулися до акацієвого гайка над ущелиною, що тягся смутою від гребеня далі схилом до води; тут ми поприставляли рушниці до дерев і прилягли в холодку під їхнім густим шатром. Мама витягла з торби книжки, й поки вона й Старий читали, я пішов ущелиною до струмка, що стікав зі схилу, де знайшов свіжі лев'ячі сліди й чимало проходів, прокладених носорогами в густій траві, що була тут вище людського зросту. Знемагаючи від спеки, я піднявся назад піщаним дном ущелини й, з полегкістю прихилившись спиною до стовбура, почав читати «Севастопольські оповідання» Льва Толстого. То одна з його ранніх книжок, у ній гарно описувався бій, де французи беруть редут, і я замислився про Толстого й про ту велику перевагу, яку дає письменникові воєнний досвід. Війна — одна з найважливіших тем і, звичайно, така, коли найважче писати правдиво, і письменники, котрі не бачили війни, із заздрості до своїх досвідченіших колег, прагнуть применшити важливість теми, виставити її, як щось потворне, ба навіть як плід хворобливої уяви, а тим часом це справді незамінний досвід, якого вони не набули. І тут у мене зринули спогади про Севастопольський бульвар у Парижі, про те, як я їхав додому велосипедом зі Страсбурга в дощ та які слизькі були трамвайні колії, як було їхати по маслянистому слизькому асфальті та бруківці серед вуличного руху; згадав, як ми тоді мало не оселилися на бульварі Тампль, — перед очима постала та квартира, умеблювання, шпалери, — але натомість найняли мансарду в павільйоні на вулиці Нотр-Дам-де-Шан у дворі, де був тартак (і раптові завивання циркулярок, запах тирси, крона каштана над дахом, а на нижньому поверсі — божевільна жінка, як ми цілий рік сиділи без грошей, оповідання одне за одним верталися поштою назад крізь щілину в воротях тартака разом з короткими відмовами, в яких їх ніколи не називали оповіданнями, а тільки анекдотами, нарисами, contes [60] тощо, їх уперто не хотіли брати й ми харчувалися цибулею і пили кагор з водою), і я згадав, які були гарні фонтани на площі Обсерваторії (переливчаста рябизна на бронзових кінських гривах, бронзових торсах і плечах, зеленавих під тоненькими струменями води) та як у Люксембурзькому саду — там, де найкоротша алея до вулиці Суффло, — поставили погруддя Флобера, того, в кого ми вірили, кого любили беззастережно, тепер важкого, камінного, як і личить кумирові. Він не бачив війни, зате бачив революцію і Комуну, а революція — це ще краще, якщо не стаєш фанатиком, бо всі говорять однією мовою. І громадянська війна — найкраща з воєн для письменника, най-довершеніша. Стендаль бачив війну, і Наполеон навчив його писати. Тоді він учив усіх, тільки ж ніхто більше не навчився. Достоєвський став Достоєвським після заслання до Сибіру. Несправедливість виковує письменників, як кується меч. Я питав себе: а от якби Тома Вулфа було заслано до Сибіру або на острів Тортугас, чи з нього вийшов би письменник і чи стало б це для нього достатньою спонукою, щоб він позбувся свого багатослів'я і засвоїв почуття пропорції? Може, так, а може, й ні. Він завжди видавався сумним, як і Карнера. Толстой був невисокого зросту. Джойс середнього, і він довів себе до сліпоти. Я згадав той останній вечір, — я п'яний з Джойсом, і він цитує з Едгара Кіне «Fraîche et rose, comme au jour de bataille» [61]. Ні, я, здається, щось плутаю: коли ми бачились, він продовжував розмову, перервану за три роки перед тим. Приємно було бачити в наш час великого письменника.