Таємниці розкриває санскрит
- Автор: Наливайко Степан
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Жанр: Лингвистика
Электронная книга - «Таємниці розкриває санскрит». Краткое содержание книги:
Показово, що ім'я Деметр у формі Деметрій було особливо популярне в Боспорському царстві, до якого входили численні сіндо-меотські племена і які складали в ньому вагому частку населення. Так, на одній із плит, знайдених 1895 року в Анапі і датованих IІ ст. до н.е., серед переможців спортивних змагань на честь Гермеса, зафіксовано аж сімнадцять Деметріїв, серед них і кілька, пов'язаних з етнонімом сінди: Сінд, син Деметрія; Деметрій, син Сіндока (двічі) (КБН, 673, 674). З чого напрошується висновок, що ім'я Деметрій було поширене серед сіндо-меотських племен.
Ім'я Деметрій фіксується і за тисячі кілометрів від Північного Причорномор'я, в стародавній Бактрії, державі на території Середньої Азії, яка виявляє чимало точок дотикання з Україною, особливо у зв'язку з тим, що саме там витоки напівлегендарної династії Кеянідів. Тобто зовсім поряд із Індією. Причому тут це ім'я носять здебільшого правителі, царі. Один із них, греко-бактрійський цар Деметрій, як свідчать джерела, правив тут в ІІ ст. до н.е. й здійснив кілька успішних походів на Індію (Ставиский, 96).
Є підстави припустити, що ім'я Деметрій пов'язане з індоіранським божеством Сонця і Мирного договору Мітрою. До речі, зв'язок із Мітрою засвідчують і монети греко-бактрійського царя Деметрія: на них зображено Геракла з променистим вінцем, що, на думку дослідників, символізує образ античного героя з індоіранським Мітрою. А в Середній Азії, особливо на Памірі, й донині збереглися сліди вірувань, пов'язані з цим божеством.
Образ Мітри відзначається дивовижною долею, надзвичайним поширенням у просторі й часі, здатністю входити до найрізноманітніших релігійних систем. Культ його досягає апогею в період Римської імперії, коли він знаходить своїх шанувальників навіть на Британських островах. Особливо популярним був Мітра в Бактрії та Парфії, отже, і в Вірменії, оскільки парфянські Аршакіди стали родоначальниками й вірменських Аршакідів, одним із яких і був вірменський цар Валаршак; саме в нього, як мовить вірменська легенда, знайшли притулок двоє індських князів (насправді — божеств), батьки Куара, Мелтея і Хореана з Палуні.
В Ірані на честь Мітри шороку відзначався міхраган — свято осіннього врожаю і дякування сонячному богові за щедрі земні дари. Очевидно, саме на це свято й танцювали «танок Деметра», про який згадують вірменські джерела і пам'ять про який і досі збереглася в жителів Тарона.
Не дивно, що така популярність Мітри щедро відбилася на <225> індійському, іранському, грецькому та слов'янському іменнику. Навіть побіжного погляду на антропоніми цих народів достатньо, щоб пересвідчитись: Мітра відігравав виняткову роль у творенні власних імен, імен двоосновних, тобто таких, що їх носила якраз племінна верхівка — вожді, князі, правителі, царі. Індійські імена: Агнімітра, Вішвамітра, Пуш'ямітра, Дгармамітра, Васумітра, Сумітра, Варахамітра; іранські — Міхраман, Міхрабаг, Міхравазд, Вахуміхр, Бурзміхр, Міхрак, Міхран; грецькі — Мітрофан, Мітродор, Мітрофіл; слов'янські — Славомир, Мирослав, Драгомир, Володимир, Радомир, Мирон тощо.
При здатності двоосновних імен мінятися компонентами, коли перший компонент імені може ставати другим і навпаки, що особливо властиве слов'янським мовам (Мирослав — Славомир, Радомир — Милорад, Драгомир — Милодраг, Миодраг), а також індійським та іранським мовам, індійське ім'я Мітрадева, досл. «Мітробог», могло мати й форму Девамітра, досл. «Бог Мітра». Що ім'я це якраз індійське засвідчують два моменти: в іранських мовах компонент дева має значення «злий дух», «дев», а не «божество», «бог» як у мовах індійських. На іранському грунті компонент дева завжди замінюється компонентом бага, баг, як це видно з уже наведеного імені Міхрабаг. По-друге, на іранському грунті ім'я Мітра має форму Міхр, Мехр; до неї ближча слов'янська форма імені сонячного божества — Мир, наявне в наведених слов'янських іменах.
Девамітра — санскритська форма, так би мовити, книжна, а просторічна, вжиткова — Девмітр, тобто дуже близька до форми Деметр. Саме так це ім'я звучить у сучасних індійських мовах. Тож немає нічого дивного, що на греко-бактрійському терені воно прибрало форми Деметр, подібно до того, як у слов'ян грецькі імена Діоніс та Діомед трансформувалися в Денис і Демид. У цьому випадку санскр. Девамітра, хінді Девмітр, болг. Димитр, укр. Дмитро, рос. Дмитрий, білор. Змитрок означають «Бог Мітра».
Проте можна тлумачити ім'я Деметрій трохи по-іншому. Індійський антропонімікон знає ім'я Дгімітра, з якого також могло утворитися грецьке Деметр та його слов'янські відповідники. І якщо другий компонент у цьому імені стосується того ж таки Мітри, то значення компонента Дгі- ще треба з'ясувати. У санскриті основа дгі- означає «знання», «кмітливість», «розум», «мудрість», «вміння», «мистецтво» (СРС, 306). Від нього творяться слова дгіван — «меткий на розум, кмітливий», дгівар — «розумна/кмітлива людина», «мудрець»; вони, в свою чергу, можуть бути чоловічими іменами. Ім'я Дгіман мав, наприклад, відомий засновник скульптурної і живописної школи, про якого згадує <226> тібетський історик Таранатха; діяльність Дгімана та його сина Вітапали припадає на XI ст., коли в Північній Індії правила династія Палів (DI, ІІ 55).
Слова дгіман, дгівар, дгівант, дгіван, самі синоніми, мають ще один свій відповідник — дгір «розумний», «мудрий», теж утворений від основи дгі. Ім'я Дгір і досі в Індії поширене чоловіче ім'я — його, наприклад, має відомий пенджабський літератор Сантокх Сінх Дгір. Не менш поширене в Індії ім'я Судгір із тим же компонентом — дгір. А су- префікс, який надає основному слову, тобто дгір, вищого ступеня якості; тож ім'я Судгір означає «Премудрий». Саме таке ім'я мав перший посол Республіки Індії в Україні пан Судгір Девре. А щодо відбиття поняття «мудрість» за часів Київської і, очевидно, докиївської Русі, то їх чимало: це епітети «Мудрий» та «Осмомисл» у двох Ярославів, київського й галицького, означення полян як «мудрих і смислених» літописцем Нестором. Свята Софія і собі зведена Ярославом Мудрим неподалік від місця поховання київського князя Діра. Тож ім'я Дір цілком може бути тотожним індійському імені Дгір і стосуватися імені Деметр вірменської легенди. Тому варто дещо детальніше зупинитися на самій постаті київського князя Діра..
Арабський історик Х століття аль-Масуді в творі «Золоті луки» згадує першу слов'янську державу на чолі з ад-Діром, відзначаючи розвинуті міста, високий господарський рівень і військову міць її (Ловмяньский, 143–144). З чого випливає, що наприкінці ІХ- на початку Х ст. на Дніпрі існувала могутня слов'янська держава, яка, очевидно ж, утворилася значно раніше від першої писемної згадки про неї арабського автора.
Ад-Діра дослідники ототожнюють із київським князем Діром, тим самим, що його згадує літописець Нестор разом із київським князем Аскольдом. Причому з «Повісті врем'яних літ» випливає, що Аскольд і Дір були не князівського, а боярського роду, що прийшли вони з півночі, з Новгорода, а в Києві опинилися, коли йшли походом на Царгород.