Сказання з Небезпечного Королівства

— Кумедна! — проказав він, піднісши її до світла.

— Зовсім ні! — мовив голос позаду нього, й то так несподівано, що Кухар аж підскочив.

Голос той належав Майстрові, та дотепер він ніколи не розмовляв із Магістром таким тоном. Правду кажучи, хлопець узагалі рідко говорив із Ноуксом, хіба лише відповідаючи на його звертання. Дуже правильно й гідно з боку юнака; він, може, добре дає собі раду з патокою, та мусить іще багато чого навчитися: такої думки був Ноукс.

— Що ти маєш на увазі, хлопче? — запитав він, не вельми задоволений. — Якщо вона не кумедна, то яка?

— Вона дивна, — сказав Майстер. — І походить із Дивокраю.

Тоді Кухар засміявся.

— Ну, гаразд, гаразд, — мовив він. — Це майже те саме; проте називай її так, якщо тобі подобається. Настане день, коли ти подорослішаєш. А поки що йди готуй родзинки. Якщо помітиш якихось кумедних чарівниць, покажеш мені.

— Магістре, що ви хочете, зробити з зіркою? — запитав Майстер.

— Покладу її до Торта, звісна річ, — відповів Кухар. — Це саме те, що треба, особливо, якщо вона чарівна, — він хихикнув. — Гадаю, що ти й сам бував на дитячих вечірках — і то не дуже давно, — на тих, де до солодощів досипали маленькі абищиці на кшталт оцієї, та дрібні копійки, та ще бозна-що. Принаймні ми в нашому селі так робимо, — це розважає дітлахів.

— Але ж то не абищиця. Магістре, а диво-зірка, — мовив Майстер.

— Ти вже казав, — гаркнув Кухар. — Що ж, я розповім про це дітям. Вони будуть сміятися.

— Гадаю, що ні, — заперечив Майстер. — Але вчинити треба так, саме так.

— За кого ти мене маєш? — обурився Ноукс.

Торт було приготовано, спечено та залито патокою (робив це головно Майстер) дуже вчасно.

— Якщо тебе так ваблять чудеса, то я дозволю тобі виготовити Королеву Чарівниць, — повідомив хлопчину Ноукс.

— Гаразд, Магістре, — відповів той. — Я зроблю це, якщо ви надто заклопотані. Проте це ваш задум, а не мій.

— Посада зобов'язує до задумів мене, а не тебе, — сказав Ноукс.