Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Фэнтези » Сказання з Небезпечного Королівства
Сказання з Небезпечного Королівства - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Сказання з Небезпечного Королівства

Электронная книга - «Сказання з Небезпечного Королівства». Краткое содержание книги:

Це найбільш повне зібрання знаменитих коротких оповідей Дж. Р.Р.Толкіна. П’ять історій, написаних так само майстерно та вишукано, як і улюблений багатьма «Гобіт», витворюють дивовижний світ, який не хочеться покидати: іграшковий песик Роверандом, подорожуючи на Місяць та в морські глибини, знаходить нових друзів і вчиться не ображати чарівників; Фермер Джайлз із Гема, ненароком прогнавши лихого велетня, змушений удавати із себе героя і ставати до бою з драконом Хризофілаксом; у Пригодах Тома Бомбадила йдеться про фантастичні мандри старого веселуна й про знайомства з гобітами, принцесами, гномами та тролями; Ковалю з Великого Вуттона випало проковтнути чарівну зірку, яка стає його перепусткою у Дивокрай; а Листок пана Дрібнички — це все, що залишилося у цьому світі від досконалого дерева маленького художника, котрого, як і всіх нас, чекала довга неуникна подорож. Ці історії доповнено есеєм «Про чарівні історії», де викладено теоретичні засади творчості славетного автора «Володаря Перстенів» і «Сильмариліона», передмовою Тома Шиппі — письменника і дослідника літературного спадку Толкіна — та пречудовими ілюстраціями Алана Лі. Усе це підносить книгу до рівня непересічної події для всіх шанувальників справжнього мистецтва слова.
1 ... 66 67 68 69 70 71 72 73 74 ... 121
Перейти на страницу:
Та світло осяло мою ніч тривалу:      бачу — волосся моє сіде. «До моря, хоч гне додолу мене!      Я не знаю путі, що до нього веде, та піду й без дороги!» Й поволік я ноги,      а за мною — тінь кажаном кровожерним, вітер у вуха сичав мені сухо,      й затулитись я намагався терням. Мої руки — обдерті, коліна — стерті,      років тягар мою спину схиля. але дощ на смак ніби сіллю просяк      і згубною пахне плавбою здаля.
Птахи налетіли, ячали, квилили.      я чув голоси з печер холодних, дзяволили тюлені, а скелі на мене      гарчали під клекіт нуртів підводних. Зима вже прийшла, круг мене — імла.      на край світу приніс я свої літа: сніг іде синій, на волоссі — іній,      берег останній тьма огорта.
А човен тоді ще чекав на воді —      у такт прибою кивав його ніс. І, скородячи море, через хвилі-гори      мене він, стомленого, поніс, мимо сяючих суден і старих посудин.      що їх обліпили чайки, пливучи в гавань, де тиша за сніг тихіша      і морок, мов круче крило, вночі.
Порожня дорога, лиш вітер з-за рогу,      будинки заперті. Я сів під стіною й, де вода дощова по ринві сплива,      викинув все, що приніс із собою: піщинки, що в мене були у жмені,      і мушлю морську, німу й неживу. Того дзвону вже вухо моє не послуха.      до тих узбереж я вже не припливу, — ніколи в житті: по сумній путі,      по вулицях довгих чи завулках глухих бреду я в рам'ї. Щось кажу собі сам я,      бо стрічні — не чув я ще й слова від них.
1 ... 66 67 68 69 70 71 72 73 74 ... 121
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)