Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
У Сагрині загинуло тоді багато людей. Серед них — старі люди, жінки і діти. Маленьких брали за ніжки і розбивали голівку об дерева, а інших живцем вкидали у вогонь.
Коли я прийшла назавтра, щоб поховати батька у землі, щоб пси не порозтягували, вбиті люди лежали як снопи. В одному садку було так густо, що аж злякалася. Скільки вас тут є? Почала рахувати і налічила 18 осіб! А на дорозі перед садком лежали ще дві людини. Я знала їх. Це було подружжя Притул. Між ними лежало двотижневе немовля. Голісіньке. І для нього бандит не пожалів кулі — посередині чола було видно малесенький отвір.
Скільки людей вбито у Сагрині — важко порахувати. У цей час в селі було багато селян з околиць, які на ніч втікали в Сагринь з надією на порятунок. Оцінюється, що загинуло приблизно 800 людей.
Тепер на місці спаленого села поляки на честь бандитів встановили так званий пагорб слави. Тільки не знаю, за що вони боролися з мирним, безневинним народом, з немовлятами, жінками, старими.
Тепер ми живемо на Волині. Тут також була боротьба православних українців з поляками. Місця, де вбито польське населення, поляки згадують і будують пам'ятники. В ім'я справедливості ми, холмщани, колишні жителі сіл, які були стерті польськими бандами з поверхні землі, вимагаємо, щоб на місці наших сіл, а їх сотні, стали пам'ятники. Хочемо впорядкувати цвинтарі, відновити на могилах хрести, які знищили поляки. Хочемо, щоб було видно, де лежать жертви польського терору.
Надія Мельник
Archiwum Ukraińskie, Warszawa, sygn. 769/92, wycinek z «Moloda Wołyń» (Łuck. - 1992. - 29 maja).
ПРОМОВИСТІ ФРАГМЕНТИ
Клюковський Зигмунт. Щоденник років окупації. — Люблін, 1959.
С. 115:10.У.1940. Від нас виїхали жандарми і німецька поліція. Наразі залишився лише постерунок польської поліції.
С. 242: 7.1.1942. Вчора увечері в Суловці вбито командира Польської поліції («гранатової») з Сулова, а Юзефа Сюда, дільничного Францішека Льшевського поранено в ногу. Вбивця — відомий бандит Матвей. Приїхали німецькі жандарми, (…) спалили у Суловці один дім, а два повністю зруйнували.
С. 145: 12 серпня 1942. Під вечір зайшов до мене священик-канонік Цеслицький. (…) Його привела до мене справа колишньої церкви у Щебжешині[41]. Це досить цікава історія, але, щоб її викласти, треба трохи повернутись назад. У Щебжешині існує колишній греко-католицький костел, збудований у XVI столітті. Після скасування унії в шістдесятих роках минулого століття (XIX ст. — Пер.) цей костел перероблено у православну церкву. Під час великої війни після відходу росіян церква збезлюдніла і, цілком занедбана, зазнавала дедалі більшого знищення. На початку 1938 року, коли стали модними боротьба з православ'ям і насильне розповсюдження католицизму (чим на території Замойщини віддано керував командир III дивізії генерал Ольбрихт), група осіб із ксьондзом Цеслицьким та інженером Валігурою на чолі одного дня власними силами взялася демонтувати дах колишньої церкви. Дізнавшись про це, я був обурений, бо таке нищення будівлі XVI століття вважав явною сваволею і безправ'ям. Моє звернення до старости нічого не дало.
Отже, я зателефонував до регента Російського, як голови Краєзнавчого товариства у Замості. Він відразу повідомив Товариство охорони пам'яток у Варшаві. Це привело до того, що після багатьох конфліктів через кілька тижнів подальше руйнування церкви було остаточно припинене. Руїни будівлі мали законсервувати якимось сучасним методом у такому стані, у якому вона перебувала на даний час. Це консервування залишилося лише пустим проектом.
41
ЩЕБЖЕШИН. Греко-католицька церква: кам'яна, збудована у 1560 році, ремонтована у 1832, 1868, 1976, 1932–1953; нині склад ГС. На тому місці була православна мурована церква з 1184 року; зруйнована у міжвоєнний період в рамках ревіндикаційної акції польської влади у 1938 році. Це була найдавніша мурована церква на польських землях. Щебжешин належав до Галицько-Волинського князівства, у 1352 році в акті короля Казимира Великого згадується як «руське місто», від 1366 року належить Польщі. Andrzej Saładiak. Pamiątki і zabytki kultury ukraińskiej w Polsce. — Warszawa, 1993. — S. 313.