Таємниця гірського озера

Зробивши кілька палиць, Камо роздав їх товаришам.

— Копай тут, — сказав він Грикорові, окресливши на землі коло на крок униз від джерела.

Трохи нижче від цього місця почав копати Армен, а ще нижче — Камо і Асмік — вона теж хотіла викопати свою ямку. Викопавши таким чином чотири ями, хлопці вузьким рівчаком з’єднали їх з джерелом. Вода, яка витікала з джерела, почала наповнювати викопані хлопцями ямки.

Дід сидів збоку на камені і, покурюючи люлечку, задоволено поглядав на хлопців.

— Камо-джан, — сказав він, — розбий сіль і поклади по дрібку біля кожної ямки.

Камо розбив велику грудку солі на менші грудочки.

— Ця розсипалася, — показав він одну з дрібних грудок старому.

— Ну, нічого, висип просто у воду, — порадив дід.

— Ну й просоляться ж кози! — пожартував Грикор.

Старий Асатур замість відповіді показав на край одного з нижніх стрімчаків. Звідти виглядала маленька голова з гострими ріжками.

— Чекає, бідна, коли ми, нарешті, підемо. Змучилась від спраги… Ну, ходімо вже! — рішуче ступив дід уперед.

Вони відійшли і сховалися за виступом скелі. Звідси можна було обережно спостерігати за джерелом.

Матері-кози, заспокоївшись, зібрали своїх козенят і повели їх до води. Вгамувавши спрагу і полизавши солі, кози, легко й граціозно підстрибуючи, побігли на гребені гори й зникли.

Старий зупинився, з його великої лисої голови рясними струмками збігав піт. Дід витер його папахою.

Обернувшись до Камо, Армен сказав:

— Твій дід — просто скарб

Дід Асатур, почувши це, пополотнів, у нього затремтіли губи.

— Який скарб? — ледве чутно спитав він.

— Це ми про тебе.

— Про мене? Звідки ж у мене скарб?

— У тебе найбільший скарб, дідусю, — привітно сказав Камо.

Старий збентежився ще більше. «А раптом догадались? Пропав я, пропав!..» з жахом подумав він і неодмінно виказав би себе, коли б Камо не додав:

— Твій скарб, дідусю, це твій характер. А ще те, що ти краще за всіх знаєш природу.

— А, це… ти про такий скарб! — полегшено зітхнув старий. — Це, звичайно, скарб, немалий. — Потім замислився на мить і раптом запитав — А справді, ви ось говорите «скарб», я й подумав: що б ви зробили, коли б знайшли глечик з золотом?

— Я б збудував електростанцію і за її допомогою підняв би воду Севану сюди, на гору, а звідси по каналах спрямував би на поля нашого колгоспу. Як би заколосилися наші посіви!.. Це було б для мене найбільшим щастям, — мріяв Армен.

— Я б купив тисячу породистих телят і тисячу вуликів, збільшив би колгоспну ферму і пасіку, — сказав Грикор,

— А я б передав урядові і попросив би збудувати штук п’ятдесят танків, а мене призначити командиром танкової бригади, — схвильовано відповів Камо.

Хлопчики здивовано помітили, що старого не порадували їхні відповіді, навпакн, він став ще похмурішим.