Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
— рішення про «заснування Секретарства відбудування».
3 жовтня
— ухвалення «пояснюючої записки про демобілізацію і проект про неї в першім читанні».
5 жовтня
— Малою радою схвалено проект «Інструкції» секретарству земельних справ, за якою до нього «переходять всі права і влада Міністерства хліборобства в межах України»;
— ухвалення Малою радою «Статуту крайового українсько-земельного комітету», який мав «порядкувати земельними справами не тільки в межах п’яти губерній теперішньої автономної України, а також і в інших українських губерніях, якщо вони забажають цього».
9 жовтня
— Генсекретаріат «обговорив та ухвалив кандидатуру генерала Скоропадського на командуючого Київським військовим округом в порозумінні з Військовим генеральним комітетом».
10 жовтня
— Мала рада (попри зауваження представника РСДРП(м)[207] та бойкот засідання представників польських партій) вирішує «створити організаційний комітет та <...> обрати комісію для вироблення законопроекту про скликання Української Установчої ради».
19 жовтня
— Мала рада ухвалює запровадження комісарів УЦР «при кожній з 15 дивізій, які тепер визначено для українізації»;
— ухвалює, що «воля народів до самоозначення може бути виявлена тільки через Установчу раду України і що таким чином виявлена воля народів України буде погоджена з волею всіх народів Росії»[208].
13 жовтня
Київські націонал-соціалісти зробили черговий хід у розігруваній партії — спрямували до Петрограда «Меморандум Генерального секретаріату України Тимчасовому урядові Російської республіки». Вже сама назва документа — навіть поза його змістом — містила претензію на таку собі дипломатичну ноту уряду однієї незалежної держави до уряду держави іншої.
Багатослівний патетичний документ, поза публіцистичним лушпинням, зводився до такого:
— Тимчасовому урядові висувається звинувачення «у систематичному порушенні <...> виданого ним самим законодавчого акта», тобто «Інструкції» від 3 липня, а його практична діяльність характеризується як така, що «спричиняється до дезорганізації власті в країні»;
— «в уживаному з боку Тимчасового правительства відношенні до Генерального секретаріату вбачають для себе сприяючий ґрунт місцеві контрреволюційні елементи»;
— необхідності «видати урядовий акт про те, що підвладні Генеральному секретаріатові установи (яких у природі не існувало. — Д. Я.) порозуміваються з Тимчасовим урядом через його посередництво»;
— «щоби командуючий військом округи (Київської. — Д. Я.) і комісар Тимчасового уряду при нім були назначені по порозумінні з Генеральним секретаріатом».
17 жовтня
Генсекретаріат ухвалює «текст Генерального секретаріату в справі Українських Установчих зборів» (участь у засіданні взяли лише 5 членів «уряду», які мали право вирішального голосу).
18 жовтня
В. Винниченко озвучує текст цього документа на засіданні Малої ради.
Головні пункти — Генсекретаріат працюватиме над «єдністю Російської Федеративної Республіки», а по закінченні роботи над законопроектом про скликання Українських Установчих зборів передасть його на розгляд петроградського уряду.
Озвучивши документ, Винниченко «прочитав свої особисті пояснення з приводу своєї ж промови», які категорично відкидали «будь-які самостійницькі ідеали» УЦР. Разом з тим промовець зробив принципові зауваження, які фактично заперечували щойно озвучені політичні постулати. «Як марксист, — запевнив присутніх Винниченко, — я принципіально ніяких абсолютивних політичних цінностей признати не можу. Політичні форми якогось соціального організму залежать від певної комбінації основних факторів — економічних, національних, культурних, історичних і інших. Через це кожний совісний і щирий марксист, — говорив голова Генсекретаріату, — ніколи не може зрікатись ні від яких політичних лозунгів. Коли б комбінація основних факторів складалася так, що надбудова їх, політична форма вимагала б необхідність самостійності, я мусив би признати цю форму, хоч цього для України я не передбачаю».