Чому люди тупі? Психологія дурості
- Автор: Марміон Жан-Франсуа
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7615-4
- Переводчик: Марина Марченко
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Чому люди тупі? Психологія дурості». Краткое содержание книги:
- Як інтернет і соціальні мережі роблять нас дурними
- Чому дуже розумні люди часом вірять у дурниці
- Як боротися з колективною тупістю
- Пропаганда відсталості та методи протистояння обскурантизму
У цій сміливій, часом зухвалій і відвертій історії психіатри, вчені, філософи, соціологи та письменники з усього світу пропонують нам свій погляд на людську дурість, її природу і на те, чому вона досі існує в нашому житті.
На додачу, у своїх рідкісних нереалістичних снах, в яких трапляються незвичайні, малоймовірні чи неможливі в реальності речі, людина втрачає всяке критичне мислення. Вона вірить у все, що бачить і чує, не ставлячи собі запитань. Так, уві сні ми не дивуємося, що колега має вигляд однокласника, а наша маленька вітальня перетворюється раптом на бальну залу. Втрата контролю над думкою і волею, втрата орієнтації та критичного мислення уві сні, безсумнівно, пов’язані з різною мозковою активацією у фазі швидкого сну й наяву і зокрема з дезактивацією дорсолатеральної префронтальної кори — дуже важливої для логічного мислення зони. Крім того, деякі химерності, характерні для сну, такі як помилки в розпізнаванні знайомих облич, нагадують відомі неврологічні симптоми, викликані розповсюдженими ураженнями мозку (наприклад, синдромом Фреголі, викликаним ураженням правої лобової або лівої скроневої частки, що спричиняє проблеми в розпізнаванні людей). Така подібність між снами та патологічними проявами говорить про тимчасову дезактивацію під час сну деяких специфічних зорових ділянок і/або функціональні розриви між цими зоровими ділянками та іншими нейромережами в неврологічно здорових людей.
Дурні сні — корисний досвід?
Пригадайте студентів-медиків, які переважно снили провалом перед важливим іспитом. І що ж, їхні оцінки на цьому іспиті показали, що такі негативні переживання ймовірно були корисними. Що більше вони снили про іспит, то краще вони його склали! Цей результат підкріплює давнішні дослідження про жінок у процесі розлучення. Ті з них, хто бачив у снах більше сюжетів, пов’язаних з розлученням, ліпше адаптувалися до нового життя й менше за інших упадали в депресію. Є, до речі, теорія, що сни можуть відігравати роль репетицій загроз чи ситуацій, які нас хвилюють, для того щоб ліпше підготуватися до них у реальному житті, щось на кшталт вакцини, яка запускає вироблення антитіл, готових захищатися проти можливої атаки вірусу.
Крім цієї функції «віртуальної реальності», що готує до дії, сни можуть допомогти нам перетравлювати емоції, знімаючи зі спогадів емоційну «обгортку» і залишаючи тільки важливу інформацію (сам спогад, звільнений від супутніх емоцій). Канадський психіатр Тор Нільсен припускає, що сни допомагають зменшити негативний вимір тривожних чи травматичних переживань, реактивуючи їх разом з нейтральними елементами в сценаріях снів. У цьому процесі задіяні дві мозкові ділянки: мигдалина, розташована в глибині мозку, і медіальна зона префронтальної кори, розташована попереду. Реактивація тривожного елемента активізує мигдалину, запускаючи почуття страху, добре відчутне у сні. Медіальна зона префронтальної кори дає можливість емоційного аналізу ситуації (тривожний елемент реактивується в іншому контексті, нейтральнішому, не такому тривожному) і вгамування страху. За цією моделлю, якщо емоції надто сильні чи психологічний стан нестійкий, негативні емоції розбудять сонного: сон перетворюється на кошмар. Отже, кошмари — це провал процесу лікування емоцій уві сні.
Дурість снів, сонний інтелект?
Спробуймо розгадати загадку. Уявіть двох чоловіків на відстані кількох метрів один від одного. Вони спостерігають за трьома коровами, що притулилися до огорожі. По огорожі раптом проходить електрострум, і корови підстрибують. Один бачить, що корови підстрибують точно одночасно. Другий стверджує, що вони підстрибували одна за одною. Пристрасті розпалюються, і доходить до рук. Хто має рацію, хто помиляється?
Ця безглузда суперечка наснилась була Альбертові Ейнштайну, і він так перейнявся цим сном, що той надихнув його через кілька років на створення теорії відносності, яка показує, що час і простір не абсолютні й можуть деформуватися. Отже, обидва чоловіки мали рацію. Не така вже й безглузда ця історія про корів! І Ейнштайн не єдиний, кому сон послужив музою для творчості. Твори мистецтва (роман «Франкенштейн», легендарна пісня «бітлів» Yesterday), винаходи (швацька машинка) і великі наукові відкриття (будова молекули бензолу, значення нейромедіаторів у нейронній взаємодії) — всі з’явилися завдяки натхненному впливу снів.