Чому люди тупі? Психологія дурості
- Автор: Марміон Жан-Франсуа
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7615-4
- Переводчик: Марина Марченко
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Чому люди тупі? Психологія дурості». Краткое содержание книги:
- Як інтернет і соціальні мережі роблять нас дурними
- Чому дуже розумні люди часом вірять у дурниці
- Як боротися з колективною тупістю
- Пропаганда відсталості та методи протистояння обскурантизму
У цій сміливій, часом зухвалій і відвертій історії психіатри, вчені, філософи, соціологи та письменники з усього світу пропонують нам свій погляд на людську дурість, її природу і на те, чому вона досі існує в нашому житті.
♦ Чи дурнішають діти через екрани?
Чудове запитання, на яке ми зможемо відповісти через роки. На мою думку, екрани допоможуть дітям розвинути розум в інший спосіб. Ми спостерігаємо деяку паніку через екрани, але її масштаби не відповідають нашим реальним знанням щодо цього. Це те, що завжди відбувається після технологічних оновлень, їх регулярно звинувачують у впливі на людський інтелект. Знаменитий випадок — Сократ, який звинувачував читання у тому, що воно звільняє від необхідності розвивати пам’ять. Він мав рацію, ми вже не знаємо напам’ять Гомера! Але ми отримали від читання інші переваги… Цілком можливо, що сьогодні діти розвивають з новими технологіями нові форми інтелекту, імовірно, коштом здатності запам’ятовувати, наприклад. Якщо ви можете негайно отримати відповідь на запитання, навіщо a priori запам’ятовувати інформацію? І коли вся на світі інформація у вас на відстані кліка, важко уявити, що це зробить вас дурнішим.
♦ То ви рекомендуєте довіряти дітям?
З погляду еволюції правомірно було б запитати, чому діти існують! Ми, люди, йдемо до зрілості довше за будь-який інший вид. Адже що більше якийсь вид спирається на навчання замість інстинкту, то він розумніший. Це правило дійсне для метеликів, для воронів… Діти створені, щоб стати розумними, принаймні щоб навчитися: вони мають такий період, коли їм не треба робити нічого іншого, крім як навчатись того, що стане їм у пригоді в дорослому віці, що зробить їх розумними, щоб не думати, як їсти, як вижити. З цього погляду дітям можна довіряти в тому розумінні, що сенс їхнього існування саме в тому, щоб досліджувати, щоб навчитися давати собі раду.
♦ Ви вважаєте, що дорослий дурний, якщо він відмовляється від своєї дитячої частини?
Я думаю, що на користь цієї гіпотези є хороші аргументи. Ви, ймовірно, читали статтю в New York Times, в якій Дональду Трампу докоряють, що він поводиться мов чотирирічна дитина. Це дуже образливо для чотирирічних дітей! У дитинстві ми надзвичайно відкриті до всіляких можливостей і до всього нового. З віком наш овид значно звужується, наче бачення світу втрачає широту. Згадайте буддистську традицію, яка відзначає, як ми часом потрапляємо в пастку свого внутрішнього світу, своїх скороминущих бажань, своїх думок, позбавлені можливості сприймати зовнішній світ: «Мені потрібно це, я хочу того, як отримати це негайно?» Саме те, за що дорослі довгий час дорікали дітям! А це ж вони самі такі… Особливо ду`рні, цілковито захоплені власною особою і власними бажаннями. Цілком протилежно дітям. Що ж, так, це може бути хорошими ліками від дурості — більше бути на них схожими.
♦ Багато людей, почувши про цей проект книжки про дурість, одразу вирішували, що в ній буде про Дональда Трампа. Однак ви перша його згадали!
Але ж він — головна тема всіх розмов! І він показує, якими егоцентричними можуть ставати дорослі, значно більше за дітей.
♦ Чи можна сказати, що це дорослий, який зібрав у собі всі дурості, що їх психологи завжди приписували дітям?
Саме так…
Бесіду вів Жан-Франсуа Марміон
Чи сняться нам дурниці?
Часто ми думаємо про сни, як про дивовижні пригоди. Уві сні ми раптово стаємо крутими, мов Супермен, що летить над дахами уявного міста й героїчно перемагає страшних чудовиськ. Це вселяє великі сподівання: а що, як сон допомагає нам утекти від тупості повсякдення?
Багато дурнуватих снів
Кілька груп науковців старанно катували будили щогодини невинних соньків і розпитували в них, що їм снилося в момент пробудження. І о жах! Їхні розповіді виявилися такими звичайними й банальними, що, коли б якийсь сміливець наважився розповідати таке на світській вечері, слухачі померли б від нудьги. Один, наприклад, готував артишоки, другий застряг у проході, а третій розмовляв про допінг з дружиною велосипедиста. Банки снів, які містять тисячі сновидінь чоловіків і жінок різного віку, підтверджують це гнітюче відкриття: 90 % снів цілком логічні, дуже вірогідні й реалістичні, з доволі бідною драматургією (мало незвичайних елементів). У підсумку, немає з чого написати хороший сценарій для фільму. Колективні уявлення про світ снів як про щось надзвичайне не мають підстав. Наша пам’ять селективна: ми згадуємо переважно тільки найдивніші, найяскравіші й найбільш емоційно наповнені сни. Інші, не такі надзвичайні, забуваються.