Пригоди Романа та його друзів на Дріоді

— Здоров, дідусю, як справи? — ще здаля загукав Роман, акуратно пробираючись до нього. Скраю городу, у тіні гарбузового листя, лежала купка помідор, які ще треба було висаджувати у ґрунт.

— Здоров був, онуче. Як там малина? Пиріг ще не готовий?

— А ти звідкіля знаєш?

— А у мене на старість виробився собачий нюх. От іду вулицею і носом чую, що варять чи печуть наші сільські господині. Та твоя бабуся вже зранку тричі сказала мені, що збирається спекти пиріг, то ми по черзі виглядали вас з лісу.

«От якби вони знали, де ми побували в той час, як вони чекали нас з малини, дідусь так би і сів у ту капусту», — раптом подумав Роман і, зігнувши голову, усміхнувся, але вирішив промовчати про їхні мандри, щоб не взяли на кпини. Всі добре знали хлопцеву фантазію і мрійливість, тому б вирішили, що він це просто вигадав або сонце нагріло у голову.

— Дідусю, бабуся сказала побризкати капусту водою, а потім посипати її попелом. Все це я приніс з собою.

— Ну і добре, я теж думав так зробити. Тля не любить попелу. Гайда, ти попереду бризкай, а я швиденько слідом посипатиму, щоб листя не встигало висихати, бо бач, як припікає сонце. З помідорами, може, зачекаємо до вечора, вони все одно на такій спеці зів’януть, не встигнувши хоч трохи зачепитись за землю.

Вони обробили капусту і, сховавши помідори, коріння яких було загорнуте у вологу торбу, глибоко у кущі, пішли обідати пирогом з малиною, смак якого обидва просто обожнювали.

Прийшовши додому, дідусь з онуком ще з подвір’я відчули запах свіжовипечених, а їх виявилось кілька, пирогів, до яких варився ще й кисіль. На столі, на вибір, стояли ще й свіжі вершки та молоко.

— Як я, бабусю, скучив за твоїми стравами, ти й уявити собі не можеш!

— А ти що, давно їх не їв? Ніби востаннє сьогодні вранці, чи, може, я помиляюсь? — відпарирувала бабуся.

Тася застережливо глянула на нього і Роман зрозумів, що його сестра теж не дуже хоче, щоб про їхні дивовижні космічні мандри ще хтось дізнався, бо все одно ніхто не повірить. Особливо у те, що вони справді зустрічались і навіть розмовляли з представниками інших планет і навіть цивілізацій.

— Та я просто так хотів тебе похвалити, — знайшовся хлопець, — насправді за твоїми обідами можна почати скучати вже ввечері, а про ранок і говорити нічого.

Окрім пирогів та киселю, на столі стояла ще й домашня локшина з підливою і шматочками відвареної качки і це все разом, мабуть, відразу б убило одним своїм виглядом та пахощами бідного голодуючого, бо він би просто захлинувся слиною.

— Ну-ну, перестань. На нашій вулиці деякі господині готують ще смачніше, взяти хоча б тітку Марію. Навіть я іноді ходжу до неї по рецепти. Нещодавно дочка вислала їй з Канади рецепт прозорої паски, вона приготувала і дала спробувати мені, ото вже смакота, скажу я вам!

— У вас, на Західній Україні, кожна — добра господиня і неперевершений майстер своєї справи, особливо у кухарстві. Та й у всякому ділі, за яке не візьметься, хіба неправда? Ану, Ромчику, скажи, — підтримала Тася брата.