Погода, яка змінила світ

Едвард Мунк – далеко не єдиний, кого вразило це явище. Газети всього світу в той час розповідали про вогняно-червоне вечірнє небо, що палає. А художники, не зволікаючи, кинулися до своїх мольбертів, аби його увічнити. Фотоплівки «Kodachrome» тоді ж не було.

Цього разу видовищні заходи сонця спричинив вулкан Кракатау в Індонезії, вибухнувши в 1883 році. Вогняні сутінки можна було побачити наступного року над Європою, а також над Осло. Доволі логічно й природно припустити, що червоне вечірнє небо, яке уявляв собі Мунк, пишучи «Крик», спричинене виверженням Кракатау.

Слово «виверження» в контексті тієї події – це ще м’яко сказано: вулкан Кракатау радше вибухнув, злетівши у повітря. Це насправді вважається найгучнішою подією в історії (навіть гучнішою за концерт гурту Motörhead). Британський корабель «Norham Castle» на момент виверження перебував за 64 кілометри від Кракатау – в більшої частини екіпажу луснули барабанні перетинки. Ударна хвиля вибуху чотири рази обійшла навколо Землі, доки не вщухла.

Вулкан виплюнув на тридцятикілометрову висоту в стратосферу величезну кількість попелу, вулканічного пилу та діоксиду сірки, як частенько буває через виверження такого масштабу. У стратосфері часточки протрималися кілька років, доки спокійно не опустилися на землю. Вони заломлювали світло сонця, що сідало, створюючи те темно-червоне небесне сяйво, через яке тогочасні митці роззявляли роти.

Вечірні й ранішні заграви зумовлені тим, що сонячні промені зранку й увечері мусять долати довшу відстань, перш ніж досягти ока. Оскільки в атмосфері блакитні промені розсіюються набагато сильніше, ніж червоні, то кількість червоного світла, яке досягає очей, більше, коли сонце нижче. Явище, яке фарбує небо (у блакитне вдень, у червоніше ввечері) називається релеївське розсіювання. Що більше в атмосфері частинок, приміром вулканічного попелу та пилу, то сильніше розсіюється блакитне світло – через що небо і виглядає червонішим.