Погода, яка змінила світ
- Автор: Розенлунд Маркус
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-60-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Погода, яка змінила світ». Краткое содержание книги:
Досвідчений журналіст, цікавий оповідач Маркус Розенлунд, подорожуючи машиною часу крізь століття, демонструє, як погода руйнувала цілі цивілізації та визначала переможців воєн. Крізь сплетіння наукових фактів з історією та суспільними науками ви дізнаєтесь, який існує зв’язок між казковими тролями і кліматичними змінами, між «Криком» Едварда Мунка та виверженням вулкана, між поразками видатних полководців і примхами стихії. Втім, ця книжка – не набір сухих фактів. Пояснюючи складні речі простими словами, часом із гумором, автор застерігає проти того, що може статися, коли нехтувати глобальним потеплінням сучасності.
«Погода, яка змінила світ» – безумовний подарунок для поціновувачів художнього репортажу, кліматології та історії.
Джерело такої неосяжної кількості лави – серія величезних вулканічних вивержень, які сталися наприкінці крейдового періоду, періоду тривалістю 30 000 років. Це особливо цікавий період, адже ми знаємо про ще одну тогочасну катастрофу. А саме про падіння астероїда чи комети на іншому боці Землі, неподалік півострова Юкатан у Мексиці. Майже десятикілометрова каменюка відправила Землю у такий нокаут, що майже три чверті всіх форм земного життя вимерло. Через спричинену вибухом вулканічну зиму – теж. Найвідоміший приклад – динозаври, яких відтоді ніхто не бачив. Зате бачили сучасних птахів, які походять від динозаврів.
Наразі деякі вчені вважають, що масові вимирання кінця крейдового періоду зумовлені великими виверженнями вулканів у Індії, тими, що утворили Деканські траппи, а не падінням астероїда. Інші впевнені, що одне зумовило друге: за цією теорією падіння у Мексиці спричинило ударні хвилі, які розповсюдилися Землею і викликали супервиверження в Індії. Іще одна група вчених стверджує, що за масовим вимиранням стоять передовсім Деканські виверження, а падіння астероїда «лише» завдало останнього удару. Хай там як, а планетою тоді заволоділа найпекельніша погода з усіх можливих. Погода, яку маленькі спритні ссавці, наші предки, зуміли пережити завдяки своєму вмінню пристосовуватися. Тому нині людина – самопроголошений володар планети, а нащадки динозаврів їдять зі створених людиною годівничок.
СИБІРСЬКІ ТРАППИ, РОСІЯ
А якщо ми вже й заговорили про траппи, то продовжимо цю розмову, відлетівши на схід від Уральських гір. Гірше цього виверження вже не буде. Приблизно 250 мільйонів років тому на території сучасного Центрального Сибіру тріснула земна кора, упродовж одного мільйона років лютувало велике виверження. Усього з-під землі вийшло приблизно від чотирьох до шести кілометрів кубічних лави. Застигнувши, сьогодні ця лава вкриває регіон площею приблизно два мільйони кілометрів квадратних, з Уральськими горами на західному краю і простягаючись на схід до річки Лена. Це еквівалентно майже шістьом площам Фінляндії.
Виверження, яке утворило Сибірські траппи, підняло середню температуру Землі майже на п’ять градусів Цельсія, через що вивільнилася велика кількість замерзлого гідрату метану на морському дні. Метан, своєю чергою, підвищив середню температуру ще на п’ять градусів Цельсія. Унаслідок цього вимерло приблизно 95 відсотків усіх земних видів. Так зване масове пермське вимирання є найбільшим і найжорстокішим вимиранням, яке тільки бачила планета.
Якби не велике сибірське виверження, то життя продовжило б свій розвиток і в довготривалій перспективі могло би піти в зовсім іншому напрямку, нас могло б, імовірно, і не бути. Це стосується всіх масових вимирань в історії Землі. Що коневі на користь, то миші смерть.
Це був короткий огляд кількох великих вивержень, які посприяли створенню того світу, в якому ми з вами живемо. І хоча вулканологія та кліматологія – це дві строго різні наукові дисципліни, не можна заперечувати нечувано важливий вплив вулканів на клімат. І на погоду – вулканічними зимами та смертельними імлами, які погіршували життя людей аж у Новому часі. Так триватиме, доки на Землі існує життя. З іншого боку, вулкани випхали наш вид до нових земель і висот.
Вулкани й зумовлені ними погодні явища також можуть залишати свій слід у мистецтві. Можуть навіть створювати цілі жанри, як у випадку з Мері Шеллі та монстром Франкенштейна чи Джоном Полідорі та його вампіром. Утім не варто забувати про слід, який вулкани залишили в живописі.
Вулканічні випари та попіл не тільки блокують частину сонячного випромінювання й охолоджують атмосферу, а й фарбують заходи сонця у видовищні кольори. А митці ж полюбляють таке увічнити. Хоча художникам і не завжди відомо, що стоїть за розкішною загравою вечірнього сонця.
Одним із прикладів є норвезький художник Едвард Мунк і його картина «Крик». На полотні зображено знайому спотворену фігуру, що кричить від горя, а на горизонті видніється червоне небо, яке посилює почуття приреченості та болю. Символізм криваво-червоного неба можна тлумачити як заманеться, а сцена, найімовірніше, ґрунтується на реальному заході сонця, який Мунк побачив на власні очі, гуляючи ввечері з двома друзями. Заграва вразила Мунка. Ось що художник пише у своєму щоденнику: «Раптом небо стало криваво-червоним. Криваві, схожі на вогняні язики, хмари звисали над темно-синім фіордом і містом, а я стояв самотою та тремтів зі страху. Я відчув, як вічний крик прорізається крізь природу».