Погода, яка змінила світ
- Автор: Розенлунд Маркус
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-60-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Погода, яка змінила світ». Краткое содержание книги:
Досвідчений журналіст, цікавий оповідач Маркус Розенлунд, подорожуючи машиною часу крізь століття, демонструє, як погода руйнувала цілі цивілізації та визначала переможців воєн. Крізь сплетіння наукових фактів з історією та суспільними науками ви дізнаєтесь, який існує зв’язок між казковими тролями і кліматичними змінами, між «Криком» Едварда Мунка та виверженням вулкана, між поразками видатних полководців і примхами стихії. Втім, ця книжка – не набір сухих фактів. Пояснюючи складні речі простими словами, часом із гумором, автор застерігає проти того, що може статися, коли нехтувати глобальним потеплінням сучасності.
«Погода, яка змінила світ» – безумовний подарунок для поціновувачів художнього репортажу, кліматології та історії.
Проте, авжеж, ніякої буденності у виверженні вулкана, який викидає тисячу кубічних кілометрів лави та попелу заразом, немає. Подібним феноменам епітет «супер» пасує нівроку. Перший ужиток слова «супервулкан» відстежується в документальному телесеріалі на телеканалі BBC у 2000 році, але останнім часом це слово все частіше з’являється у серйозних вулканологічних статтях наукового характеру.
Єллоустоун розташований над гарячою точкою земної мантії. Вважайте виверження вулканів результатом такої собі погоди у бурхливих, гарячих надрах землі. Потік гарячого повітря де-не-де підіймає магму догори так само – щоправда, значно повільніше, – як потік повітря над пустелею здіймає птахів до небес. Потік магми, що підіймається, називається «мантійний плюм».
Саме мантійні плюми утворюють так звані гарячі точки в корі землі. Гарячу точку можна порівняти зі зварювальним апаратом під літосферною плитою, який пропалює вверх яскравий стовп. Щоправда, стовп є не гострим світлом ацетиленового полум’я біло-синього кольору, а потоком розплавленого каміння, що повільно здіймається. Сповільненому газовому різаку, у випадку Єллоустоуна, вдавалося проштрикнути товсту кору літосферної плити майже кожні 600 000 років. Такі гарячі точки розташовані всією Земною кулею, наприклад на Гаваях і в Ісландії.
Єллоустоун іноді лютував надмірно, навіть як для супервулкана. Вулкани такого штибу не вивергають скромні лавові бульбашки, як мальовничі вулкани з гавайських листівок. Зазвичай супервулкани просто-таки злітають у повітря, наче величезні порохові бочки. Подібний Єллоустоуну вулкан має магматичну комору, яку можна порівняти з величезною банкою із содовою. Протягом тисячоліть її насичують вулканічні гази із земних глибин; гази, які нікуди з комори не вивітрюються. Тому утворюється тиск, наче в добряче збовтаній банці содової. Рано чи пізно тиск дається взнаки – банка запаморочливо вибухає.
Американський письменник Білл Брайсон порівнює вибухову силу Єллоустоуну з начиненим динамітом – аж до найвищих шарів стратосфери, що на відстані тринадцять кілометрів над землею, – регіоном розміром із Род-Айленд (або Ґотланд)[28].
Останнє виверження Єллоустоуну відбулося 630 000 років тому. Тоді вулкан викинув близько 1000 кубічних кілометрів вулканічного матеріалу. Викинутий вулканом попіл окутав майже весь захід сучасних США від Чикаго.
А до цього виверження були 1,3 мільйона та 2,1 мільйона років тому. Це ж треба, майже 600 000-річний інтервал – за такою простою математикою, можна підсумувати, що нового виверження можна чекати незабаром. Але невже все так просто? Досить Землі у регіоні вулкана небуденно здригнутися, ЗМІ починають активно волати, що скоро почнеться нове величезне виверження. Коли вірити геохімікові Іллі Біндеману, одному з авторів статті, в якій досліджувалася роздвоєна магматична комора Єллоустоуну, – усе куди складніше.
В інтерв’ю для «Chicago Tribune» Біндеман, навпаки, сказав, що Єллоустоун, можливо, «наблизився до кінця своєї еволюції», тому що велика частина матеріалу у верхній коморі – це вторинна переплавлена магма минулих вивержень. Передовий дослідник Геологічної служби США, Майкл Поленд, у тій же науковій статті порівнює виверження зі стравою, яка кілька разів остигає, а її знову і знову розігрівають у мікрохвильовці. Кулінарного феєрверку чекати марно, врешті-решт.
Нікому не відомо достеменно, коли Єллоустоунська кальдера дасть про себе знати новим великим вибухом. Якщо та коли це станеться, уся Північна Америка та незабаром увесь світ зазнають катастрофічних наслідків, що триватимуть не одне десятиліття. Проте, нагадують дослідники, нічого не вказує на наявність на порядку денному майбутнього супервиверження.
ДЕКАНСЬКІ ТРАППИ[29], ІНДІЯ
А ось і, мабуть, найвпливовіше виверження вулкана, чи радше серія вивержень, в історії. Цього разу вулкани причетні до прокладання шляху в світ, де ми можемо спокійно рухатися, не переймаючись, що нас з’їсть Тиранозавр Рекс. А починається цей процес 66 мільйонів років тому.
Деканське плато розташоване у центральній частині Індії, на висоті від 500 до 1000 метрів над рівнем моря. Так звані Деканські траппи розташовані в його північно-західній частині – це застиглий потік лави, понад 2000 метрів завтовшки, що вкриває майже півмільйона кілометрів квадратних. Загальний об’єм базальту становить, за оцінками, приблизно один мільйон кілометрів кубічних. Це еквівалентно кубові з ребром сто кілометрів, який своєю висотою сягав би космосу.
28
Род-Айленд – найменший штат США, площа – 3140 км2; Ґотланд – найбільший острів Швеції, площа – 3184 км2.
29
Трапп (від швед. Trappa – «сходи») – особливий тип континентального магматизму, для якого характерний величезний обсяг виливу базальту за геологічно короткий час на великих територіях.