Планета Новорічних Ялинок (збірка)
- Автор: Родари Джанни
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Анатолій Іллічевський
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Планета Новорічних Ялинок (збірка)». Краткое содержание книги:
- І я також,- пробурчав Жовтий Ведмедик, чухаючи собі за вухом.
- І ми теж,- як завжди, хором відповіли всі три Ляльки-Артистки.
- А що, як ми самі,- вів далі собачка,- зробимо йому новорічний подарунок, га?..
- Зробимо йому подарунок? Та як же це?- зареготали Ляльки.
- Та цитьте ви там!- гримнув на Артисток Капітан Півбороди.- Жінкам тут заборонено базікати!
- Негайно візьміть назад вашу образу!- вигукнув Полковник стрільців, витягаючи шпагу.- Бо зараз же проштрикну вам горлянку...
- До зброї!- гукнув Генерал своїм артилеристам.
- Вибачте!- пролунав голос Сидячого Пілота.- Не здіймайте такого галасу, а то вгорі нічого не чути. Нехай говорить собака.
- Отож,- почав знову Курдуплик, коли вщух гамір і запала тиша,- ми знаємо, як його звуть, відома і його адреса. Чому б нам не знятися всім звідси і не піти до нього?..
- До кого?- перепитала одна з Ляльок.
- До Франческо, до кого ж.
Вмить запанувала мовчанка. Та тільки на мить, бо невдовзі вибухнула шалена суперечка: кожен кричав своє і не слухав того, що казали інші.
- Та це ж справжній бунт!- вигукнув Генерал.- Я нізащо не дозволю бунтувати! Моїм наказам треба коритися!..
- А то що?
- Нічого. Треба бути дисциплінованими...
- І йти туди, куди нас відвезе на мітлі Фея? Тоді Франческо не побачить подарунка і цього року: адже його прізвище стоїть у книзі нещасливих боржників!..
- Тисяча китів!..
- Усе це добре,- втрутився в розмову Начальник Вокзалу.- Адресу Франческо ми знаємо, а от хто покаже, як і кудою добиратися до нього? [178]
- Я про це вже раніше подумав,- боязко промовив Курдуплик.-- Адже я можу знайти дорогу нюхом по сліду Франческо. Що ви на це скажете?
- А я вмію читати сліди на землі,- озвався вождь Срібна Пір'їна.- Я пропоную ось що зробити! Всім піти до Франческо. Хто йде з нами?
Це вже було не безвідповідальне базікання. Треба було вже остаточно вирішувати. Тому всі з надією глянули на найвищого чина - Генерала артилерії. А найвищий офіцер, крокуючи перед п'ятьма довіреними йому гарматами, що стояли в бойовій готовності, довгенько чухав собі потилицю, перш ніж «голосити своє рішення. Нарешті він сказав:
- Добре! Згода! Я захищатиму вас у поході всім своїм військом. Відверто кажучи, мені як Генералові теж зовсім не до вподоби, що мною командуватиме якась стара Фея.
- Слава!-гримнули артилеристи.
Духовий оркестр піхотного полку олов'яних солдатів заграв такий марш, що й мертвий не влежав би, а Машиніст Голубої Стріли ввімкнув сирену, і вона завивала, аж поки всім у вухах позакладало.
Виступати в похід було вирішено назавтра - в новорічну ніч. Рівно опівночі Фея, як звичайно, зайде в крамницю, щоб набрати повний кошик іграшок. Та схопить облизня: вітрина буде порожня.
- От уявляю, як вона скривиться,- лукаво усміхнувся Капітан Півбороди, походжаючи по палубі свого Вітрильника.
А наступного дня пізно ввечері...
ЧАСТИНА ДРУГА
РОЗДІЛ ШОСТИЙ
Увечері перед Новим роком
Кожен сушив собі голову над питанням: як вийти з крамниці? Прорізати дірку в залізній шторі, як пропонував Головний Інженер-Конструктор, було неможливо. [180]
А на всіх дверях крамниці по три засуви, і на кожному висів ще й великий замок.
- Я й про це вже подумав,- промовив Курдуплик і знову, як завжди, зашарівся. Бачите, цей собачка був дуже сором'язливий. Всі захоплено глянули на маленького ганчір'яного цуцика, який цілий рік мовчки думав, але ні разу й слова не промовив.
- Ну, кажи, слухаємо...
- Ви ще не забули нашої комори? Пам'ятаєте купу порожніх коробок у кутку? Так от, я там ходив і помітив у стіні дірку, якою можна Долізти у сусідський винний льох, а звідти - прямо сх*гди у двір.
- Але звідки ти про все це довідався?
- Ми, собаки, маємо одну велику ваду - всюди сунемо свого носа. Бачите, інколи ця вада стає нам у пригоді,..
- Хай так! Але я не уявляю, як це можна спустити артилерію сходами,- вигукнув недовірливо Генерал.- А Голуба Стріла? Ви бачили коли-небудь, щоб поїзд з'їжджав сходами?
- Це доведеться робити вперше. Що ж, покладемо рейки на східці,- промовив басом Начальник Вокзалу.