Хатина дядька Тома
- Автор: Бичер-Стоу Гарриет
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Переводчик: Л. Кузнєцова
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Хатина дядька Тома». Краткое содержание книги:
— Он як ти розважив! — безтурботно мовив Сен-Клер — Ну от що, зараз я покажу Тома його хазяйці, а тоді ти відведеш його в кухню. І затям собі — щоб я більше не бачив отих твоїх штук. Він вартий двох таких жевжиків, як ти.
— Хазяїн завжди жартує,— усміхнувся Адольф.— Я радий, що хазяїн у такому доброму гуморі.
— Ходімо, Томе,— покликав Сен-Клер.
Том зайшов до кімнати. Він понуро озирав оксамитові килими, великі дзеркала, картини, статуетки, завіси на вікнах — і вся ця небачена розкіш так уразила його, що він аж ступити боявся.
— Ось поглянь, Марі,— мовив Сен-Клер до дружила— я таки купив тобі кучера, як обіцяв. Він чорний та сумирний, наче катафалк, і, коли схочеш, возитиме тебе тихо, як на похорон. Ну-бо, розплющ очі й подивишся на нього. І не кажи тепер, що я не думаю про тебе поза домом.
Марі розплющила очі й, не підводячись, втупила їх у Тома.
— Я певна, що він п’яниця,— обізвалася вона.
— Ні, товар із гарантією, доброчесний і тверезий
— Що ж, будемо сподіватись,— відказала господиня — А втім, не дуже віриться.
— Дольфе,— мовив Сен-Клер,— проведи Тома наниз Тільки гляди мені,— додав він,— не забувай, що я тобі казав. ,
Адольф, легко ступаючи, подався з кімнати, і Том незграбно рушив за ним.
— Справжній бегемот! — зауважила Марі.
— Ну, а тепер, Марі,—мовив Сен-Клер, сідаючи на кріселко біля канапи,— будь любонька і скажи щось приємне своєму чоловікові.
— Ти приїхав на два тижні пізніше, ніж належало,— ображено мовила дружина.
— Я ж написав тобі, чому затримуюсь.
— Такий короткий і холодний листі
— Та саме відходила пошта, і я не мав часу написати більше!
— Отак у тебе завжди,— мовила дружина,— подорожі довгі, а листи короткі.
— Ось подивися,— сказав Сен-Клер, витягаючи з кишені елегантний оксамитовий футляр і розкриваючи його.— Це тобі подарунок з Нью-Йорка.
То був дагеротип !, тонкий і виразний, мов гравюра, на якому зображено Єву разом з батьком.
Марі невдоволено подивилась на зображення.
— Чого це ТИ сидиш у такій негарній позі? — мовила вона.
— Ну, щодо пози можна судити по-різному. Але загалом схоже, як ти вважаєш?
1 Дагеротип — фотографія, зроблена первісним способом на металевій платівці.
— Коли тобі байдуже до моєї думки про одне, то навіщо ж питати про інше,— відказала дружина, закриваючи футляр,
«От бісова жінка!» — подумки лайнувся Сен-Клер, але вголос промовив:
— Та ну ж бо, Марі, схоже все-таки чи ні? Не будь така дражлива.
— Який ти нечулий до мене, Сен-Клер! — сказала дружина.— Примушуєш мене говорити, на щось, дивитися. Ти ж знаєш, я від самого ранку лежу з мігренню, а відколи ви приїхали, в домі таке робиться, що я взагалі ледве жива.
— Вас часто мучить мігрень, голубонько? — спитала міс Офелія, враз підводячись у глибокому кріслі, де вона тихо сиділа весь цей час, розглядаючи кімнату й про себе складаючи ціну кожній речі.
— Так, просто життя від неї не маю,— відповіла господиня.
— Проти мігрені добре помагає відвар з ялівцевих ягід,— мовила міс Офелія.— Принаймні так каже Огюстіна, жінка нашого диякона Ебрегема Перрі, а вона в нас найперша лікарка.
— Ось нехай вони тільки достигнуть у нашому садку біля озера, ті ягоди, і я звелю назбирати їх на ліки,— сказав Сен-Клер і смикнув за китицю дзвоника.— А тепер, сестрице, ви, певно, не від того, щоб піти до своєї кімнати й трохи спочити з дороги... Дольфе,— обернувся він,— скажи няні, нехай зайде сюди.
Невдовзі у дверях з’явилася поважна мулатка, до якої так радісно лащилась Єва. На голові в неї був високий червоно-жовтий завій, Євин дарунок, що його сама дівчинка на неї і припасувала.
— Няню,— сказав Сен-Клер,— віддаю цю пані під твою опіку. Вона стомилася й хоче відпочити. Відведи її до покою і доглянь, щоб їй було добре.
І міс Офелія пішла слідом за нянею.
Розділ XVI
ТОМОВА ГОСПОДИНЯ ТА ЇЇ ПОГЛЯДИ
— Ну, Марі,— сказав Сен-Клер,— настає для тебе золота доба. Тепер наша розважна, заповзятлива сестриця з Нової Англії зніме з твоїх плечей тягар турбот, і ти матимеш час подбати про себе й стати молодою та гарною. Церемонію передання ключів пропоную відправити зараз же.
Ці слова були сказані за сніданком через кілька днів по приїзді міс Офелії.
— З превеликою охотою звірю все на неї,— озвалася Марі, з млосним виглядом спираючись головою на руку.— Гадаю, вона скоро переконається, що справжні невільниці тут ми, господині.
— О, безперечно, вона збагне і це, і ще хтозна-скільки корисних істин,— докинув Сен-Клер.