Антирадянські історії
- Автор: Панфілов Олєґ
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Мандрівець
- ISBN: 978-966-634-933-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Антирадянські історії». Краткое содержание книги:
Тотальному обману слугує і новітня інформаційна агресія, що її Кремль розв’язав, приховуючи криваві події вже сучасних воєн: двох російсько-чеченських, російсько-грузинської, а тепер — російсько-української та анексії Криму.
Книгу складають публікації кількох останніх років, здебільшого написаних для проекту Радіо Свобода «Крим. Реалії», а також матеріали курсу лекцій у Державному університеті Ілії «Росія на Кавказі: історія ментальної окупації».
Для широкого загалу: істориків, журналістів, студентів та всіх, хто цікавиться історією.
14 жовтня в газеті «Коммерсантъ» Ґєннадій Сисоєв навів думку грузинських журналістів: «Дратує грузинів і брехня стосовно їхньої країни, якої, на їхній погляд, немало і в офіційних повідомленнях Москви, і в російських ЗМІ. Словосполука «орденоносець вівчар Теладзе» викликає у грузинів відвертий сміх. Надто коли на російських каналах, які можуть дивитися чимало людей у Грузії, повідомляють, що «вівчар Теладзе високо оцінив російську політику на Кавказі»». «Напевно, дуже освічений вівчар, чи не так?» — не намагаючись приховати іронії, запитав мене знайомий тбілісець.
Мабуть, ми ще не раз стикатимемося з фактами масового бомбардування, що його чинить російська пропаганда в боротьбі за домінування «інформації». Чи варто говорити, що ця інформаційна війна абсолютно не адекватна «боєзапасу» і сконцентрованій силі бійців ідеологічного фронту. У Грузії можуть дивитися російські телеканали і слухати радіо, в Росії ж ніхто не знає, про що пишуть, що показує та про що говорять грузинські газети, телебачення й радіо.
Наступний етап російсько-грузинської інформаційної війни почався не із загострення в Південній Осетії, а з кризи влади у Грузії. Якби грузинські газети дозволили собі в такому тоні писати про російського президента, то на Смоленській площі всі комп’ютери були б зайняті складанням численних заяв протесту. Російська преса дозволяла собі різноманітні епітети — від м’якого «Саакашвілі — грузинський Жіріновскій» до останніх порівнянь із Гітлером.
Свобода російської преси стала індикатором внутрішньої та зовнішньої політики, коли за подібними публікаціями помітна близькість не лише до Кремля територіально, але й ідеологічно. І за столом головного редактора «МК», здається, сидить уже не Павєл Ніколаєвіч Ґусєв, а Міхаіл Андрєєвіч Суслов.
Російсько-грузинська інформаційна війна у розпалі. З архівів час діставати методичні посібники ЦК КПРС із розвитку і зміцнення пропаганди…
СПОСТЕРІГАЮЧИ ЗА ПОЛЬОТОМ «ЛЬОТЧИКА РУСТЕЛІ» (remix)
Інформаційне агентство REGNUM, давно запідозрене в щирій любові до справжньої Грузії, 10 липня 2007 року здійснило подвиг: нам усім відкрили очі на нелюдяність грузинів, які не можуть терпіти справедливого ставлення головного політико-санітарного лікаря Оніщенка і всіма способами намагаються помститися російським громадянам.
Ці способи нелюдяні не лише своєю суттю, а й методами. Агентство REGNUM спростувало поширений у всьому світі міф про грузинську гостинність. Агентство дало змогу висловитися командуванню Колективними силами СНД з підтримки миру (КСПМ СНД) у зоні грузинсько-абхазького конфлікту, що висловило «рішучий протест із приводу агресивних провокаційних дій представників кримінальної поліції міста Зуґдіді щодо військовослужбовців КСПМ СНД».
Ні-ні, на солдатів і офіцерів ніхто не наставляв зброї й не намагався помахом руки покласти ниць усі КСПМ СНД (до чого тут СНД, ніхто не пам’ятає), роблячи вигляд, що в здійнятій руці затиснутий не шматок хачапурі, а найсправжнісінька граната. Все було набагато гірше — молодший офіцер (прапорщик) і старший солдатський контингент (молодший сержант) полягли через підлість грузинських поліцейських.
Як повідомив ІА REGNUM помічник командувача КСПМ СНГ з інформаційного забезпечення підполковник Алєксандр Діордієв, увечері 9 липня 2007 року поблизу пересувного спостережного поста № 307 грузинські поліцейські силоміць затримали і доправили в крайове управління кримінальної поліції міста Зуґдіді прапорщика Андрєя Куцого і молодшого сержанта Максіма Коренева. Андрєя Куцого, який відмовився виконати вимогу здати зброю, грузинські правоохоронці повалили на землю, знерухомили за допомогою наручників і насильно вливали в рот спиртовмісну рідину, відтак доправили обох військовослужбовців у поліцію.
Кажуть, що досі крайове управління кримінальної поліції Зуґдіді запльоване цими доблесними російськими військовослужбовцями, які відмовлялися від насильного вливання «в рот спиртовмісної рідини». Щоправда, нам досі невідомо, який сорт рідини насильно вливали ці негідники — грузинські поліцейські: був це рідкісний сорт «александраулі» чи банальний «сапераві»? Була це «чача» чи, о жах, звична для військовослужбовців горілка?