Третій рівень. Короткі історії
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 978-966-688-048-5
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Третій рівень. Короткі історії». Краткое содержание книги:
«Третій рівень» — перша і єдина збірка короткої гостросюжетної прози Андрія Кокотюхи. Тут всі форми кримінальної прози: від класичного детективу до трилера, від шахрайської історії до іронічної новели. А шанувальники детективу історичного дізнаються, хто ж насправді убив легендарного Олексу Довбуша.
Різкий звук лише все погіршив. Мужички налякалися, спробували розвернути смітник, аби уникнути непоправного й не нарватися на проблеми. Та не втримали бак, надто сильно розігнавши й занадто рвучко сіпнувши.
Сірий брудний контейнер упав із гуркотом на порепаний асфальт.
Просто перед машиною охоронців, заледве не зачепивши капот.
Сміття висипалося, відрізавши їх від джипу пана Голоса, який міг ось-ось вийти.
Не змовляючись, Бирко й Набоков вискочили назовні. Винуватці-алкаші, передчуваючи розправу, сипонули врізнобіч. Набоков хоч курив, проте майже не пив, проводив чимало часу в спортзалі, міг похвалитися чудовою формою. Наздогнати Джемпера йому було завиграшки: налетів, збив із ніг, забувши про огиду, згріб за карк, сіпнув:
— Ти в мене, мудак, зараз усе прибереш! Що не вилижеш — то зжереш!
Тим часом Светр виявився спритнішим. Біг широкими стрибками, пірнув за найближчий ріг. Покарати його стало для Бирка справою принципу. Тож забув про все на світі, помчав за ним, теж завернув.
Не зрозумів нічого, не встиг оговтатися — Крейзі зустрів його прямим ударом у щелепу. Зваливши з ніг, влупив носаком по голові, вимикаючи охоронця на короткий час. Потому відступив, киваючи Светрові:
— Давай. Як я обіцяв.
Радісний абориген швиденько обмацав кишені непритомного, витягнув гаманець і мобільник, більше нічого не знайшов. Телефон простягнув благодійнику. Крейзі швиденько витягнув картку, повернув трофей, сімку ж переламав навпіл, викинув шматочки. Светр заходився в’язати охоронцеві руки заздалегідь приготованим широким скотчем. Не чекаючи, поки він заліпить Биркові рота, Крейзі поквапився на поле битви, виручати Джемпера.
Той терпляче виконував обіцянку: мовчки терпів побиття. Набоков так захопився, що побачив наближення третього чоловіка не відразу. Крейзі не виглядав маргінально. Навпаки, йому треба було справити враження надійної притомної людини, якій відразу повіриш. Тому випалив на видиху:
— Там друга твого вбивають!
Розрахував усе точно: такого заклику стало досить. Пустивши жертву, Набоков з низького старту погнав туди, куди показав незнайомець. Крейзі тупнув ногою, наказуючи потовченому Джемперу чимдуж тікати. Сам же побіг за Набоковим, і в того не виникло жодних підозр. Навпаки, він сприйняв незнайомця своїм, тому й пустив за спину.
За інших обставин ніколи б собі цього не дозволив.
Лишалося сильно штовхнути, щойно зникне за рогом. Далі — все те саме: вирубив носаком, передав під опіку мародера, викинувши перед тим сім-картку з телефона. Більше Крейзі нічого не цікавило, справу було майже зроблено.
Мить — він уже за кермом машини охоронців.
Запустив мотор, здав трохи назад. Акуратно об’їхав клятий бак, примостився перед ним. Якщо пан Голос не мінятиме звичок, поїде звідси хвилин через двадцять.
Мішень з’явилася за півгодини.
Він лиш мазнув поглядом по машині супроводу. Жестом показав — все, поїдемо. Як стартонув, найманий убивця спокійно поїхав за «кубиком». Незабаром жертва сама приведе його туди, де вирішить ночувати сьогодні.
Крейзі позбувся охоронців, Голос цього не помітив, паніки не здійняв.
Кандидат успішно пройшов другий рівень.
6
Після останнього невдалого замаху за Левом Голосом стежили довго.
Так пояснив Савоста, передавши Крейзі чотири роздрукованих аркуші без підпису — звіт від спостерігачів. З нього випливало: об’єкт має кілька офісів, адреси вказані, й кілька помешкань для нічлігу, адреси додаються. Ніхто не знає системи, її просто не існує. Сьогодні пан Голос працює тут, ночує там, завтра може знову приїхати в учорашній офіс, а потому переїхати в інший, працювати там, а де ночуватиме — хтозна. Це з’ясовується щойно об’єкт залишить робоче місце.
Але все одно, хай у різному, довільному порядку, Лев Голос міг лишитися на ніч в одному з трьох місць.
Будинок на Осокорках — родинне кубельце. Щоправда, тепер там ніхто не жив. Дві доньки бізнесмена давно виїхали за кордон. Одна вже одружилася й працювала в варшавському офісі якоїсь татової фірми. Друга — вчилась у Лондоні. Щойно стало гаряче, пан Голос відправив дружину до старшої на невизначений час. У будинку з ним постійно ночував озброєний охоронець.
Квартира на Оболоні записана на молодшу доньку. Донедавна там ніхто не жив, у обов’язки секретарки пана Голоса входило дбати про це помешкання: оплачувати комуналку, час від часу навідуватись, нічого зайвого. Люди Савости звідкілясь дізналися, що об’єкт, вирішивши якоїсь ночі їхати саме туди, дзвонив бійцям, підтягував туди відразу двох. Багатоквартирний будинок не охоронявся спеціально, зайти у під’їзд міг хто завгодно.