Третій рівень. Короткі історії

Нарешті, старий флігель у дворах старого Києва, район Золотих Воріт. Фірма Голоса викупила свого часу весь третій поверх, зробивши з двох квартир одну велику й замурувавши зайві двері. Савоста стверджував — дружина бізнесмена знає, що там поселили молоду жінку. Лев Якович взяв її на утримання, власне мешканка була дорогою повією, і її обов’язок — приймати хазяїна, коли той завітає. Крейзі не надто вникав у такі подробиці та не дивувався. Зрештою, міркував він, подібні звичаї притаманні багатим родинам не лише України. Хтось коханку старанно приховує. Хтось навпаки, підтримує з дружиною лише ділове партнерство за обопільною згодою, заводячи любаску для інтиму.

Та важливим для Крейзі тут було інше.

У квартирі коханки Лев Голос бійців не тримав.

Напевне покладався тільки на охорону ззовні, в машині. Крім того, будинок мав лише одне парадне. Його обладнали домофоном і відеонаглядом. Інші мешканці зраділи такій спонсорській підтримці, а сам він, як і коханка, завжди бачитимуть, хто дзвонить і наміряється зайти.

До речі, звали її Рита — Маргарита Аверченко.

З-поміж усіх варіантів Крейзі вибрав саме цей. Проте все одно попросив два тижні на підготовку, отримав гроші на витрати, й ретельно вивчив кожну локацію. Від Савости просив хіба одного: нехай його люди далі відстежують щодня переміщення Голоса. Колишнього розвідника цікавило, чи можна вирахувати часовий діапазон завершення робочого дня об’єкта.

Тож поки займався «нічними» адресами, для нього склали довідку.

Закінчити роботу Лев Голос може не раніше восьмої, не пізніше половини дев’ятої вечора.