Третій рівень. Короткі історії
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 978-966-688-048-5
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Третій рівень. Короткі історії». Краткое содержание книги:
«Третій рівень» — перша і єдина збірка короткої гостросюжетної прози Андрія Кокотюхи. Тут всі форми кримінальної прози: від класичного детективу до трилера, від шахрайської історії до іронічної новели. А шанувальники детективу історичного дізнаються, хто ж насправді убив легендарного Олексу Довбуша.
Крейзі неквапом підвівся.
— Ніскільки. Хай так і буде.
Савоста підвівся слідом за ним, тепер вони стояли навпроти один одного.
— Вітаю з проходженням першого рівня.
Правиця простягнулася через стіл.
Обопільне стискання вийшло міцним.
4
За два тижні серпень перетік у вересень.
Легше від того не стало — шалена літня спека хіба трошки вщухла, вечори ще були задушливими. Та від кондиціонеру в салоні чоловіки відмовилися, натомість той, хто сидів із пасажирського боку, опустив скло. Водій однаково не мав комфорту: його товариш курив, у такий спосіб збавляючи час. А віднедавна придумав собі нову забавку, задля різноманітності. Піднімав скло до половини, глибоко затягувався й пускав сивий струмінь диму у прямокутний отвір. Закурюючи наступну, зменшував отвір й цілив уже туди.
Його звали Ігорем Набоковим.
Товариша, що потерпав за кермом — Олегом Бирком, і він дев’ять місяців тому покинув палити.
Такий дарунок він зробив на день народження дружині. До того смолив одинадцять років, із них у шлюбі був сім. Весь час цигарки очолювали список причин, через які подружжя сварилося. Спершу дружина терпіла, бо, на думку Бирка, приживалася. Далі народилася донька, й на куриво пішла цілеспрямована атака. Олег навіть не міг вийти з цигаркою на балкон, а коли брав дитину на руки, дружина забирала, якщо до того тато влаштував собі перекур.
Навіть обмежити кількість спожитих за добу цигарок й тим самим здобути мир та злагоду в подружньому житті не вдалося. Дружина вимагала взагалі вилучити цигарки з сімейного бюджету. Її категорично не влаштовувала навіть одна сигарета на добу. Першим аргументом проти чоловікової звички була шкода від нікотину не так для курця, як для членів його родини. Потім обрала іншу, дієвішу тактику боротьби — почала рахувати прокурене.
Спершу виводила суму в гривнях, потім пішла далі: додумалася переводити в долари та євро за курсом. Щойно після Майдану національна валюта стрімко обвалилася, дружина отримала додатковий козир. До того претензія звучала: «Ти викурюєш сто п’ятдесят доларів», тепер оперувала іншими, соліднішими цифрами: «Викидаєш на вітер чотири тисячі гривень!».
Зрештою Бирко здався, викинув білий прапор, та все одно вирішив викрутити собі хоч якусь вигоду. Зазвичай доводилося ламати голову й трусити гаманцем, аби дружина виявилася задоволеною іменинним подарунком. Запропонувавши замість презенту прощання з цигарками, він виграв — іменинниці сподобався оригінальний хід, причин для сварок стало менше, ще й не морочився з пошуком дарунку.
Все б нічого, аби не Набоков, якого останнім часом Биркові почали частіше ставити в напарники.
Начальник охорони робив так ненавмисно. Йому було однаково, хто з ким заступає на чергову добу служби. Сказати, що компанія Набокова не влаштовує, означало нарватися на неприємності. Не аж такі, проте подібне прохання вимагало пояснень. Якщо двоє охоронців із якихось причин конфліктують, це ускладнює їхню ефективну взаємодію в критичних ситуаціях. А ще — виглядає так, що один дорослий мужик нажалівся на іншого дорослого мужика, навіть не спробувавши залагодити проблему між собою.
Насправді жодних інших претензій, крім курива, Бирко до Набокова не мав. Сили волі терпіти й вдихати тютюновий дим вистачало — аби Набоков не віддавав перевагу дешевим міцним цигаркам. Кілька разів чоловіки гарикалися: Олег вимагав від Ігоря перейти на дорожчі марки, бо не так смердить, а Ігор беззлобно, але стабільно й коротко посилав Олега. Не переймаючись поясненнями, чому курить саме таке й не бажає іншого.
Можливо, інший об’єкт завантажував би охоронців більше, і Набокову просто не лишалося б часу на постійне куріння. Але чоловік, якого вони пантрували з кінця серпня, змушував обох більше товктися на одному місці, чекаючи, поки він перебереться на інше. Де його знову доведеться довго й нудно чекати.
Чим займався Лев Якович Голос, охоронці не знали й не надто хотіли. Досить того, що їх приставили до особи, яку назвали бізнесменом. Контакти з ним охоронці звели до мінімуму, таку дістали інструкцію. Від охорони вимагався супровід об’єкта всюди, хоч би куди йому заманулося. І втручатися лише у разі виникнення нештатної ситуації, яка б загрожувала його здоров’ю та життю.