Вибрані твори. Том II

Стрейкер (спокійно, але задирливо). Ні, і за рік не здогадався б. Якщо ми вас відшліфували б, як і його, то, може, ви й стали б трохи скидатися на нього. А тепер — далеко вам ще до нього! (До Віолетти, ввічливо). Гаразд, міс: вам бажано поговорити з ним,— я не буду вам заважати. (Він чемно вклоняється Мелоунові і йде через хвіртку).

Віолетта (надзвичайно ввічливо). Я дуже шкодую, м-ре Мелоуне, якщо ця людина поводилася з вами грубо. Але що маємо робити? Він — наш шофер.

Мелоун. Ваш... хто?

Віолетта. Водій нашого авта. Він може робити машиною по сімдесят миль за годину й полагодити її, коли вона зіпсується. Ми залежимо від наших автомобілів, а наші автомобілі залежать від нього і, таким чином, і ми залежимо від нього.

Мелоун. Я помітив, мадам, що кожна тисяча доларів, яку здобував англієць, збільшує кількість тих, од кого він залежить. А втім, вам нема чого перепрошувати мене за нього: я навмисно викликав його на розмову. Таким чином, я довідався, що ви перебуваєте тут, у Ґранаді, з компанією англійців, до якої належить і мій син Гектор.

Віолетта (балакуче). Так. Ми мали намір поїхати до Ніцци, але нам довелося наздогнати одного ексцентричного члена нашого гурту, який вирушив раніше і приїхав сюди. Але чом ви не сідаєте? Сідайте, будь ласка. (Знімає з ближчого стільця книжки).

Мелоун (зворушений такою увагою). Дякую вам. (Він сідає і з цікавістю розглядає її, поки вона йде до залізного столика, щоб покласти на нього книжки. Коли вона знов підходить до нього, він каже). Міс Робінсон, якщо не помиляюсь?

Віолетта (сідає). Так.

Мелоун (видобуваючи з кишені листа). У своєму листі до Гектора ви пишете (Віолетта не може затаїти свого здивування. Він робить паузу, видобуває окуляри в золотій оправі й надягає їх): «Мій любий! Усі вони пішли до Альґамбри. Я сказала, що у мене болить голова; садок у моєму цілковитому розпорядженні. Мерщій у Джекове авто! Стрейкер духом донесе тебе сюди. Мерщій, мерщій, мерщій! Кохаю тебе. Віолетта». (Він дивиться на неї. Вона вже встигла опанувати себе й зустрічає його погляд цілком спокійно. Він говорить далі). Мені невідомо, як поводиться молодь в англійському товаристві, в Америці, наприклад, такий лист свідчив би про досить значну близькість і інтимність.

Віолетта. Так, я дуже добре знаю вашого сина, м-р Мелоуне. У вас є якісь заперечення?

Мелоун (трошки збитий з пантелику). Ні, жодних особливих заперечень. Якщо, звичайно, він і досі цілком залежить від мене, він мусить порадитись зі мною, перш ніж заходитися коло якоїсь серйозної справи.

Віолетта. Я впевнена, м-р Мелоуне, що ви не радитимете йому чогось нерозумного.

Мелоун. Сподіваюсь, що ні, міс Робінсон. Але те, що у ваших літах може здаватись нерозумним, мені таким може не здаватись.

Віолетта (знизуючи плечима). О, бачте, навіщо нам з вами, м-р Мелоуне, гуляти в схованки? Гектор хоче одружитися зі мною.

Мелоун. Я вже міг здогадатися про це з вашого листа. Гаразд, міс Робінсон,— він сам собі пан і може робити, що схоче. Але якщо він одружиться з вами,— він од мене копійки щербатої не діждеться. (Здіймає окуляри й ховає їх разом із листом до кишені).

Віолетта (досить суворо). Це не дуже-то ввічливо щодо мене, м-р Мелоуне.

Мелоун. Я нічого не маю проти вас, міс Робінсон. Навіть більше, — я можу зазначити, що ви дуже мила й хороша молода панночка. Але в мене інші плани щодо нього.

Віолетта. Але Гектор може й не мати інших планів.

Мелоун. Цілком можливо. Тоді хай не покладається на мене, ось що. Мабуть, ви до цього готові. Коли молода дівчина пише до молодого хлопця, щоб він приїжджав до неї мерщій, мерщій мерщій, — гроші, очевидно, не мають для неї жодного значення, тоді як кохання — усе.

Віолетта (гостро). Прошу вибачити мені, м-ре Мелоуне, я не додержуюсь таких нерозумних думок. У Гектора повинні бути гроші.

Мелоун (здивований). О, звичайно, звичайно! Без сумніву — він може їх заробляти.

Віолетта. Навіщо ті гроші, коли ще треба для цього працювати? (Нетерпляче підводиться). Це — безглуздя, м-р Мелоуне: ви повинні допомогти вашому синові на те, щоб він жив, як цього вимагає його стан. Він має на це право.

Мелоун (суворо). Я не радив би вам, міс Робінсон, іти за нього, покладаючись на його право.

Віолетта ось-ось була втратила своє самовладання, але примушує себе заспокоїтись; розтулює пальці й знов сідає з робленим спокоєм і розсудливістю.