Планета Новорічних Ялинок (збірка)
- Автор: Родари Джанни
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Анатолій Іллічевський
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Планета Новорічних Ялинок (збірка)». Краткое содержание книги:
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Вітрина заселюється
Комора була зразу ж під крамницею - в підвалі, і Феї з служницею довелося разів двадцять крутнутися по сходах сюди й туди, щоб наповнити новими іграшками вітрину та полиці.
Тереза втомилася вже на третьому рейсі.
- Синьйоро баронесо,- заблагала вона, ставши посеред сходів і визираючи з-під в'язки ляльок, яку несла на собі, обережно підтримуючи руками,- синьйоро... у мене серце так калатає...
- Це ж добре, моя голубко, дуже добре,- відповіла на те Фея.- Якби воно перестало калатати, ти б померла.
- У мене ноги болять, синьйоро баронесо... [168]
- Залиш їх на кухні, хай спочинуть,- щоб носити, потрібні тільки руки...
- Синьйоро баронесо, мені вже дихати не дає...
- Хто, я не даю?
Фея і справді ніколи не втомлювалась. Дарма, що старенька, вона не ходила, а стрибала по східцях, немов у неї в підборах були пружини. І, літаючи, як вихор, ще й вела різні підрахунки.
- Ці червоношкірі індіанці дають мені прибутку щонайменше по двісті лір кожен. А може, навіть по триста. Зараз індіанці в моді, як ніколи. А ось цей електричний поїзд - хіба ж не дивина! Як ти гадаєш, Терезо? Я назву його Голубою Стрілою. Слово честі, кину торгувати, якщо діти не їстимуть очима цю іграшку з ранку до вечора...
Голуба Стріла й справді була поїздом небаченої краси. Цей поїзд складався з кількох предметів. Насамперед з локомотива, який мав стільки коліс, що й не порахувати. А ще ж вокзал, два шлагбауми, будки стрілочників... Були також і Начальник Вокзалу, Машиніст та Начальник Поїзда в окулярах - все як і має бути на справжній залізниці. Але, пролежавши багато місяців у темній комірчині, електричний поїзд увесь припав порохом. Та коли Фея гарненько витерла його з усіх боків ганчіркою, блакитна фарба заясніла на ньому, як вода в альпій-скому озері. Не тільки поїзд, але й Начальник Вокзалу, Начальник Поїзда та Машиніст були блакитні.
Фея змела порох з очей Машиніста, і він зразу ж заговорив.
- Нарешті я бачу!- роззирнувшись, вигукнув Машиніст.- У мене таке враження, ніби я не один місяць пролежав під землею. То коли ми від'їжджаємо? Я готовий...
- Стривай, стривай!- втрутився Начальник Поїзда, протираючи свої окуляри хустинкою..- Без мого наказу ніхто нікуди не поїде...
- Ви перш полічіть нашивки на своєму береті,- втрутився ще чийсь голос,- тоді знатимете, хто тут дає накази.
Начальник Поїзда порахував нашивки спочатку на своєму береті (їх було чотири), а потім на береті начальника [169] Вокзалу (у того було на одну більше). Тоді Начальник Поїзда зітхнув, заховав свої окуляри і принишк. А Начальник Вокзалу почав діловито походжати біля поїзда, даючи шляховим жезлом знак «готуйся вирушати». Поруч, на привокзальній площі, стояв вишикуваний полк олов'яних солдатів на чолі з Полковником та полковий духовий оркестр. Праворуч від них була розташована < артилерійська батарея на чолі з Генералом, який аж трусився, так йому кортіло пальнути з усіх гармат.
За вокзалом простягався зелений вигін, де були розкидані круглі горби, схожі на височенні паляниці. Поміж горбів стояли табором індіанці, гуртуючись навколо свого вождя Срібної Пір'їни. На вершинах цих горбів чатували на конях ковбої*, тримаючи напоготові свої ласо*.
* Ковбой (англ.) - кінний пастух у Північній Америці.
* Ласо (ісп.) - довга вірьовка з петлею, аркан. Застосовується для ловлі тварин.
Над будинком вокзалу, якраз посеред вітрини, гойдався на шнурку літак, з якого виглядав Пілот. Але мушу вас попередити: це був лише Сидячий Пілот, бо на фабриці його пригвинтили до сидіння. Поруч з літаком висіла червона клітка з Канаркою, чи точніше - з Жовтою Канаркою. Досить було кому-небудь погойдати цю клітку - і Канарка починала щебетати. А ще у вітрині було дванадцять різних Ляльок, Жовтий Ведмідь, ганчір'яний собачка на ймення Курдуплик, а також коробочка з олівцями, ящичок з інструментами, деталями та роботами, гарненький театр з трьома Ляльками-Ар-тистками і трищогловий Вітрильник. По капітанському містку цього Вітрильника нервово походжав Капітан, якому через неуважність замалювали чорною фарбою тільки півбороди. Тому він, щоб не стати посміховищем, старанно ховав свою безбороду частину обличчя.