Твори в 4-х томах. Том 3

Що за нісенітниця, подумав він. До якого безглуздя можна дійти, коли отак розмовляти сам із собою! Справжнісінька нісенітниця. А може, й ні. Гаразд, там побачимо. Востаннє я спав із жінкою в Мадріді. Ні, не в Мадріді — в Ескоріалі. І якщо не зважати на те, що серед ночі я прокинувся й мені раптом здалося, що це хтось інший, і я був щасливий, поки не згадав, хто це насправді, це було наче перегортати попіл, тільки приємніше. А попереднього разу, в Мадріді, все було так само, ба навіть гірше; поки ми були разом, я намагався сам себе обдурити, що це зі мною зовсім інша. Отже, я не належу до романтиків, що оспівують іспанську жінку, і не надаю тут випадковій зустрічі більшої ваги, ніж випадковим зустрічам у будь-якій іншій країні. Та коли я з Марією, я кохаю її так, що просто ладен умерти, а я ніколи раніше не вірив, що так буває і що таке може трапитися зі мною.

Отже, якщо доведеться сімдесят років життя проміняти на сімдесят годин, то я маю чим мінятися і, на щастя, усвідомлюю це. І коли для мене не існує того, що зветься «дуже довго», чи «довіку», чи «відтепер і назавжди», а є тільки «нині», то треба цінувати це нині, і я щасливий, що маю його. Нині, ahora, maintenant, heute. Дивно, що таке слово, як «нині», тепер означає цілий світ, ціле твоє життя. Esta noche, сьогодні ввечері, ce soir, heute abend. Вічність і вірність, éternité і fidélité. Є ще «нині» і «nifia[48]», але це взагалі ні до чого не ліпиться. От взяти слово смерть, mort, muerto і Tod. З них усіх Tod — наймертвіше. Війна, guerre, guerra і Krieg. Krieg найбільше пасує для війни, а може, й ні. Може, це мені так здається, бо я найгірше знаю німецьку. Кохана, chérie, prenda, Schatz. Все це нікуди не годиться у порівнянні з Марією. Марія — оце ім'я!

Ну що ж, ми це зробимо всі разом, і тепер уже не довго залишилося чекати. А виглядає все дедалі гірше. Вранці проводити таку операцію просто неможливо. Адже відходити можна тільки у темряві, а протриматися тут цілий день — річ немислима. Але якби пощастило протриматися до смерку, то можна було б пробратися назад, до табору. А тоді, може, все обійшлося б. То, може, все ж таки спробувати зробити це вранці, а потім вистрілюватися до вечора? Може, спробувати, га? Сердешний Ель Сордо, він навіть звичайною людською мовою заговорив, щоб розтовкмачити мені, що з цього вийде! Наче я сам не думав про це щоразу, коли залишався наодинці із своїми думками після розмови з Гольцом. Наче це не засіло мені в голові з позавчорашнього дня, як неперетравлений шматок тіста в шлунку.

Дивна річ! Щоразу ти вирішуєш, ніби та чи інша жінка для тебе щось важить, а потім виявляється, що ти помилявся — і так ціле життя. Адже такого, як тепер, у тебе ніколи не було. І ти вже вирішив був, що ніколи й не буде. І от, вскочивши в таку халепу, зголосившись за допомогою двох жалюгідних жменьок партизанів, у неможливих умовах, висадити в повітря міст, щоб перешкодити контрнаступу, який, очевидно, вже почався, — ти зустрічаєш таку дівчину, як Марія. Атож. Це на тебе схоже. Тільки все лихо в тому, що ти зустрів її трохи запізно.