Штани з Гондурасу
- Автор: Дудар Євген
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: Український письменник
- ISBN: 5-333-01226-1
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Штани з Гондурасу». Краткое содержание книги:
Працювали на нього Ваня Молдаван, Вітя Царапкін, Ізя Чачкес, Гаврило з Мозамбіка та їхній хрещений батько, лауреат премії Остапа Вишні сатирик Євген Дудар.
Тут зібрано найдостойніші гумористичні дефіцити. Від славнозвісних «гондураських штанів», якими ти не раз милувався, дивлячись гумористичні телепередачі, до «промов», виголошених на фестивалях гумору і сатири в столичному палаці «Україна». Якщо врахувати ще й народне прислів’я, що сміх — це здоров’я, то твоє здоров’я, читачу, справді у твоїх руках.
Не випусти його!
Гаврило
Хутір Мозамбік. Квітень 1992 р.
Чудо-Юдо
Високовисунені законотворці!
У нас, на хуторі Мозамбік, знову клопіт. Передова свинарка Астраущенко закохалася у вашого депутата Чаходєєва. Вона його ласкаво називає «красный мститель». Як вам відомо з моїх попередніх описів, свинарка Астраущенко також з усього українського любить лише українських свиней. Тому депутат Чаходєєв, як вона каже, підходить їй «і по формє, і по содєржанію, і по внєшності, і по духу».
— Це те, що мені нада, — каже вона. — Я всю жізнь мріяла про такого стойкого большевіка, такого залізного лицаря…
Дід Тимоха переконує свинарку Астраущенко:
— Та який він у біса лицар! Він як ото в нас на хуторі Ваня-ненаю. Його підсилають задиратися… Їх там ціла шайка-лєйка. Чудо-юдо. Партія комуністів заборонена, а «красных дьяволят» півпарламенту. І кричать: «Руки прочь от партейного имущества!» Чудо-юдо. Шайка-лєйка..
Я пояснив дідові, що у парламентах не «шайки-лєйки», а фракції. На що він відповів, що це фракція диверсантів. Які так хочуть незалежної України, як баба Улька хотіла більшовицької влади. Про людське око кричала «хай живе», а потайки шептала: «Те, що гнидавим народилося, вошивим здохне…» Тільки ж баба Улька має козацькі, вольнолюбиві гени. А ці — гнидаві, рабські…
Я міг би вам про це й не писати. Але ви часто запитуєте: «Що про нас скаже народ?» Ото він і каже.
А ще народ питає, чи не пора б вам зробити у парламенті інвентаризацію депутатів? Хто кого висував? Хто і як кого обирав? Хто і скільки проспав на засіданнях? Яку роботу корисну зробив? Яку лінію гне? Бо скидається на те, що певна частина депутатів діє за принципом того «красного кавалериста», який казав: «Все человечество подразделяется на красных и синих. Красные — свои, синие — противник…»
Інша частина депутатів сповідує «державну стратегію» власного пупа. Насиджує у парламенті собі пенсію та інші блага.
Правду кажучи, дивишся оті ваші засідання і думаєш. Ну й артисти! Галасує за «незалежну Україну». Голосує проти неї. І запевняє, що така воля народу.
Якби то наша воля! Ми взяли б протоколи отієї, вибачте, вашої балаканини. І списки ваших поіменних голосувань. Співставили б. І одразу ж було б видно: хто будує незалежну Україну, а хто займається «перестройкой» фашистського комунізму в «гуманний соціалізм». Хто хоче приватизації, хто «прихватизації». А тоді вже вирішували б, як ви кажете, «процедурні питання».
Вельми високі державні персони!
Громадськість хутора Мозамбік не дивує, що ФУММ — феномен українського марксиста-мутанта — не зміг би пояснити навіть сам Карл Маркс. Бо як пише поет: «Страшні не дурні, а придурки. І — яничари, а не турки». Громадськість хутора Мозамбік не дивує, що вчорашні компартійні боси, в основному, прилаштувалися у системі агропромислового комплексу. На українських ґрунтах дуби приживаються добре. Громадськість Мозамбіка дивує, коли вони встигли стати мільйонерами? Вчора ж усі поголовно були люмпеном. Босотою. Кричали на всі заставки: «Пролетарі, єднайтеся!» А сьогодні об’єдналися… В малі підприємці з великої дороги…
Фуражир свиноферми Онисько наївно запитує: де зараз гроші, які награбувала комуністична партія?
Там, де зараз комуністи.
А комуністи де?
Ті, що капітально накрали, стали капіталістами.
Ті, що недотягли, переодяглися у соціалістів. І кричать про наш «соціальний захист». Вішають знову соціалістичну лапшу на наші незалежні вуха. Щоб знову заманити у капкан. І остаточно облапошити.
Ті, що недовчилися красти, повернулися в «школу комунізму» — у профспілки.
А той, хто був таким комуністом, як Штірліц — фашистом, сидить голим, вибачте, задом на холодній печі і чекає «мгновєній весни».
Он Фенька вусата проголосила ультиматум:
— Два роки ходжу без трусів. Прийду, ляжу перед Верховною Радою, хай подивляться на моє ізобіліє…
І ще нас дивує, що «привид комунізму», який бродив по Європі, зараз бродить по наших селах, баламутить людей. А постійно-тимчасовий наш уряд цього не бачить.
До речі, дід Тимоха каже, що наш постійно-тимчасовий уряд подібний на бочку із самогонною закваскою. Щось у тій бочці пихкає. Щось булькає. Само у собі бродить. А результат покажеться лише тоді, як починають гнати.
Але повернуся до того, з чого починав.
Чому нас так турбує, що свинарка Астраущенко закохалася у депутата Чаходєєва. Після того, як на неї упав бюст вождя «мирового пролетариата», вона, як деякі політики сусідніх нам держав, має «непредсказуемый характер».