Штани з Гондурасу
- Автор: Дудар Євген
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: Український письменник
- ISBN: 5-333-01226-1
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Штани з Гондурасу». Краткое содержание книги:
Працювали на нього Ваня Молдаван, Вітя Царапкін, Ізя Чачкес, Гаврило з Мозамбіка та їхній хрещений батько, лауреат премії Остапа Вишні сатирик Євген Дудар.
Тут зібрано найдостойніші гумористичні дефіцити. Від славнозвісних «гондураських штанів», якими ти не раз милувався, дивлячись гумористичні телепередачі, до «промов», виголошених на фестивалях гумору і сатири в столичному палаці «Україна». Якщо врахувати ще й народне прислів’я, що сміх — це здоров’я, то твоє здоров’я, читачу, справді у твоїх руках.
Не випусти його!
І виходить що? Коли Україна — одна нога, Росія — друга нога, то те місце, з якого ноги ростуть, — центр… То, образно кажучи, до центру нам такий центр?..
Отака погань обсіла Україну. Отакі у нас «друзі» і такі «брати»… Отакі у нас експерименти…
Отже, високовисунутий пане!
Ота карта, яку ви розігруєте з Москвою на нашій чорнобильській спині, щастя вам не принесе. Бо наші ваших об’єгорили ще на початку гри. Наші конструктори підсунули вашому МАГАТЕ такі «мирні» станції, що ви на кожній будете сидіти як на пороховій бочці. І може скоїтися таке, що в бою за честь мундира від вас не зостанеться й гудзика. Коли плутоній, що виділяється з голови проектанта, сполучається з плутонієм, що виділяється з ядерного палива, — катастрофа. А в нас майже кожен проектант з плутонієм в голові. Важким. Такий інтелектуальний потенціал маємо.
Взагалі, інтелектуалів у нас не‘ бракує. Взяти хоча б свинарку Астраущенко. Після ідеологічної травми почала ворожити. До речі, вона сказала, що вас чекає «казьонний дом». Бо нібито ви правдами-неправдами хочете стати головним електриком світу. Замість «великого Ілліча». Але нічого у вас не вийде. Контакту з нашим суспільством у вас не буде. Бо ваша система має три проводи, а наша лише два…
Зостаюсь з достоїнством!
Гаврило Хутір Мозамбік Місяця листопада року 1991-го
Посланіє
Найпредостойніший пане!
Громадськість хутора Мозамбік прилипла носами до телевізорів і вухами до радіоприймачів. Особливо в ті дні, коли ви приймали оту «бойову сімку» із Заходу. Що приїхала відбирати борги.
Як-не-як Україні приписують дванадцять мільярдів. І не наших, дерев’яних. А інвалютних. Себто доларів. То нашому Мозамбікові, зачуханому хуторові на терені України, також доведеться розкошелюватися.
Фуражир свиноферми Онисько каже:
— Я не можу второпати, хто їх брав і куди дівав?
З цього приводу у нас на фермі відбувся брифінг.
Сашко Гусак заявив категорично:
— Усе заграбастали комуністи! І проциндрили.
Комуністка у відставці Задеричобіт спитала:
— Котрі? Ті, що керували, чи ті, що працювали? Бо я ось усі мільйони ховаю отут… — і показала на свою недипломатичну половину. — І спідницю оту плюшеву купила на долари. І куфайку. І хату руберойдом покрила за долари. І козу купила. І хамсу тридцять років їла. І бурячиху пила… Усе за валюту…
Сторож свиноферми дід Тимоха закликав до консенсусу:
— Спокійно! Раз Запад допоминається, значить, Восток брав. Раз брав, значить, комусь давав. Так отому, кому давав, хай той і віддає. А в нас у Мозамбіку за всі роки радянської влади бачили лише один долар. І той саморобний. Баба Улька в період непу за гарбузове насіння виторгувала… Нас лякають, що коли ми не віддамо, то Запад нам більше нічого не дасть. Хай Запад нам нічого не дає. Але хай Восток від нас нічого не бере. То вже якось проживемо…
Маяк Мозамбіка, активний член «Союза трудящихся» свинарка Астраущенко підійшла з політичним міркуванням:
— Государство позичало не для того, щоб наше соціалістіческоє общество збагачувалося за рахунок капіталістіческих подачок. А для того, щоб підірвать економічеські основи капіталізма. Обібрали б їх до нитки. А якби капіталізм околів, не треба було б віддавати… Якби екстремісти не розвалили страну, то на 100-річчя революції був би окончатєльний комунізм…
Не буду вам описувати всі суперечки. Бо, правду кажучи, за верещанням голодних свиней не все вдалося й почути. Були думки різні. Виникали й питання.
Онисько ніяк не міг допетрати, що таке «солидарная ответственность»? Так дід Тимоха пояснив:
— Це коли у Москві п’ють і їдять, а у Києві чи Ташкенті платять…
Задеричобіт допитувалася про гуманітарну допомогу, яка надходить із Заходу. Куди вона дівається?
До нас, на хутір Мозамбік, потрапив лише один ананас. Його розділили на шістдесят сім частинок — кожній сім’ї по частинці. То малеча потім два тижні з горщиків не вставала. А старше покоління по кущах матюкалося «… в ананасадопомогумать».
Отака сильнодіюча та допомога…
З приводу мільйонів. Які нам віддавати.
У газетах пишуть, нібито КПРС нашими грішми годувала всіх дармоїдів світу.
Ви були генеральним комуністом, то вам видніше. Що їли і кого годували. Ми знаємо лише те, що у нас все трималося на рибі. Ті, що сиділи в кабінетах за червоним сукном і під червоними прапорами, — їли червону рибу і червону ікру. А ті, що жали серпами і хекали молотами, — їли свіжомороженого хека…