ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Програма 2012 року відкрила нові можливості для змін у суспільстві. Того року чотири команди проекту заснували стартап на основі систем, що розроблялися для Code for America. Пропрацювавши рік на нашу організацію, вони продовжили вдосконалювати свої проекти і продавали їх іншим містам.
Успішний венчурний інвестор Рон Боуґанім на волонтерських засадах очолив інкубатор й акселератор для соціальних стартапів. Після двох років діяльності він заснував венчурний фонд Govtech Fund спеціально для інвестицій у компанії, що виводять технології держорганів на рівень ХХІ століття. Завдяки цьому фонду чимало стартапів, що зародилися з проектів Code for America, були викуплені, а деякі дістали великий венчурний капітал. Remix — додаток для пошуку кращих маршрутів у місті — зрештою став важливим ресурсом для містобудівників, що фінансувався провідними венчурними компаніями й оцінювався в 40 мільйонів доларів.
Так з’явилося бачення, як державним органам стати платформами на зразок App Store.
2013 року проект Code for America в місті й окрузі Сан-Франциско наштовхнув нас на ще одну проривну ідею. Влада Сан-Франциско замовила нам розробку «Програми додаткового харчування» (SNAP), яку називають «Програмою продовольчих талонів». Це загальнодержавна допомога, що, як більшість програм такого штибу, регулюється місцевою владою штатів та округів. Агентство соціального забезпечення (HSA) Сан-Франциско так пояснило нам проблему: люди подають заявки на талони SNAP, але за кілька місяців мусять переоформлюватися, бо їх немає у списках.
Таку проблему легко виправити за допомогою програмного забезпечення. Наших фахівців попросили «пофіксити» програму Агентства. Вони подали заявки на продовольчі талони (лише для експерименту: користуватися ними ніхто не збирався), щоб перевірити процедуру на собі й об’єктивно оцінити, у чому заковика.
Наші фахівці відчули себе героями роману Джозефа Геллера «Пастка-22» (Catch-22) чи фільму Террі Ґілліама «Бразилія». Їм на пошту приходили листи нечитабельним канцеляритом, у змісті яких губилися навіть працівники Агентства. Що й казати про багатьох адресатів, для яких англійська — нерідна мова.
Дехто з цих людей не мали постійної адреси, тому взагалі не отримували листи. Деякі листи були написані іншими мовами: один англомовний чоловік отримав листа китайською. З’ясувалося навіть, що листи із запрошеннями на повторні співбесіди часом надсилали пізніше призначеної дати. Деякі заявки чомусь опинялися у смітнику: заявнику повідомляли, що документи в обробці, а насправді Агентство навіть не прийняло їх у роботу.
Програмісти захопилися проектом, а Джейк Соломон навіть вирішив продовжити роботу над ним по завершенні річної програми. До нього приєдналися двоє учасників, які працювали над проектами в інших містах: Алан Вільямс і Дейв Ґуаріно. Вони працювали безкоштовно, поки Агентство не домовилося про фінансування для подальшого розвитку проекту. Алан спав у Джейка на канапі і сам подав заявку на продовольчі талони — цього разу по-справжньому.
Хлопці виявили, що заковикою були онлайн-заявки. Охочі отримувати продовольчі талони мусили заповнити онлайн-анкету на 50 сторінок. Це вимагало не менше 45-ти хвилин, навіть із допомогою соціального працівника. Кожному доводилося відповідати на численні запитання, незалежно від того, чи стосувалися вони його. Заявку не можна було подати з мобільного, хоч половина пошукових запитів онлайн здійснювалася саме з телефонів. Попри те, що програмні можливості дозволяють створювати розгалужені запитання, у програмі Агентства просто дублювалися всі запитання з паперових анкет.
Намагаючись передусім зібрати необхідні дані, команда розробників створила зручний для користувача мобільний додаток GetCalFresh, через який можна було подати заявку, прикріпити документи й записатися на співбесіду менше ніж за вісім хвилин. Додаток давав ключ для дослідження цільової аудиторії: розробники пильнували за оформленням заявок, листувалися з користувачами і, з їхнього дозволу, відстежували деякі особисті дані. Додатком зацікавилися ще шість округів штату Каліфорнія, бо він виявився кращим за їхні онлайн-анкети на соціальну допомогу. Нині додаток застосовують в усіх 58-ми округах Каліфорнії.