ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Та повернімося у Вашингтон, звідки почалася наша історія про держоргани-платформи. Центральні органи зробили схожі висновки і здійснили не менш масштабні трансформації.
Коли команда Code for America в Сан-Франциско взялася за проект SNAP, ми з Джен літали в Лондон, щоб познайомитися з Цифровою службою Об’єднаного Королівства (GDS). Під час подорожі до Джен зателефонував Тодд Парк — тодішній головний технічний директор Сполучених Штатів і спеціальний помічник президента. Тодд започаткував нову програму «Президентські інновації», за прикладом Code for America. Він просив у Джен допомоги в управлінні програмою: пропонував посаду заступниці головного технічного директора США з питань інновацій.
Спершу Джен сумнівалася, бо не хотіла полишати Code for America. Проте Тодд наполягав. «Він як вода, що камінь точить», — казав майбутній колега Джен, Нік Сінай. І Джен погодилася. «Я приїду, — сказала вона Тоддові, — але за умови, що зможу створити нову установу, схожу на британську GDS».
Цифрова служба — особлива установа Великої Британії, яка на той час була підзвітна Кабінет-Офісу, тобто урядовому органу, що підтримує прем’єр-міністра і Кабінет міністрів. GDS створили 2011 року на чолі з Майком Брекеном, що раніше відповідав за технічні питання в Guardian. Майк залучив провідних британських фахівців у сфері технологій та електронних засобів масової інформації. Один венчурний капіталіст назвав GDS «найкращим стартапом в Європі, куди ми не можемо інвестувати»168. Цифрова служба допомогла повністю переосмислити стратегію розвитку технологій у державних органах Об’єднаного Королівства. Тисячі несумісних сайтів замінили одним ресурсом — простим, зручним й орієнтованим на користувача. Сайт здобув кілька премій за найкращий дизайн, що зазвичай дістаються передовим технологічним компаніям. Велика Британія заощадила завдяки GDS 60 мільйонів фунтів. Та, виявилося, то був лише початок.
Коли ми з Джен піднялися на останній поверх старої офісної будівлі, що височіла над велелюдними вулицями Лондона й слугувала домівкою Цифрової служби Об’єднаного Королівства, нам у коридорі одразу впало у вічі вікно, завішане шматком пергаменту. У пергаменті була прорізана дірка, крізь яку можна спостерігати за людьми внизу. На дірку вказувала виведена на папері довга стрілка з написом «Користувачі»: так кожному, хто заходив, нагадували, для кого призначена Цифрова служба Об’єднаного Королівства.
GDS зробила це нагадування першим зі своїх десяти Принципів Розробки169 — такої собі біблії цифрових проектів для держорганів. Це найважливіші принципи для цифрових сервісів, хоча вони слушні і для комерційних. Ось перший із десяти:
Починати з потреб, причому потреб користувачів, а не держави170. Розробка програм починається з того, що фахівці визначають й оцінюють справжні потреби користувачів. Програми мають розроблятися навколо потреб, а не навколо «офіційних процесів». Розробники повинні розібратися, що потрібно цільовій аудиторії: організовувати опитування, шукати інформацію, а не обмежуватися припущеннями. Важливо пам’ятати: користувачі не завжди можуть сформулювати, чого потребують.
Другий принцип мене теж потішив, адже про нього я писав і розповідав у межах обговорення Gov 2.0:
Менше робити. Держава повинна робити те, що до снаги тільки їй. Якщо ми розробили дієву програму, маємо ділитися нею з іншими, щоб не доводилося щоразу винаходити велосипед. Тобто держоргани мають створювати платформи і реєстри, на яких інші будуватимуть далі. Надавати свої ресурси (як-от API) і використовувати розробки інших фахівців. Мінімум зусиль — ось що потрібно.
Решта принципів теж перегукуються з нашими висновками: використовувати дані; максимально спрощувати; ітерація і ще раз ітерація; створювати цифрові сервіси, а не сайти; забезпечувати відкритість розробок.
Правління Code for America надало Джен річну позапланову відпустку, і в червні 2013-го Тодд уже мав помічницю в Білому домі. Я літав у Вашингтон разом із Джен і був свідком усіх перешкод, які їй довелося подолати, щоб створити нову службу: як-от знайти приміщення й написати директивний документ «План дій Цифрової служби» (у співавторстві з Гейлі ван Дайк, Чарльзом Вортінґтоном, Ніком Сінаєм, Раяном Панчедсарамом, Кейсі Бернсом та іншими)171. Джен, її колеги і соратники, що невтомно лобіювали нову установу, вирішили назвати плід своїх старань Цифровою службою США (USDS) — на знак пошани до однойменної служби Великої Британії.