Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю
- Автор: Слотер Анна-Марі
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7513-93-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю». Краткое содержание книги:
Навіть якщо кожен стереотип правдивий і найбільші страхи жінок, що кімнати перетворяться в чоловічі печери, справдяться, чому ми так впевнені, що нашим дітям буде від цього гірше? Хоча самотніх татів менше{287}, на відміну від самотніх мам, їм все одно вдалося виховати багато успішних дітей. Також є сім’ї з двома татами та двома матерями. З іншого боку, якщо жінки розслабляться і щиро дозволять чоловікам бути рівними або головними у вихованні дітей, ми побачимо, що всі ці стереотипи стосовно чоловічого чи жіночого виховання — це соціальні стереотипи.
Існує лише один спосіб це з’ясувати.
Кожне покоління переконане, що його підхід до певних речей — єдино правильний. Уявлення, хто повинен піклуватися про дітей, а хто, наприклад, має працювати, настільки історично випадкове, як і те, кому з ким слід одружуватися. Міжрасові шлюби{288} були незаконні у багатьох штатах до 1967 року, сучасні британські королівські традиції забороняли одружуватися з особами не королівського походження, поки принц Чарльз не одружився з Діаною, а також одружуватися з розлученими — на що він одружився з Камілою. Крім того, в США досі триває боротьба за одностатеві шлюби. Те, що в один час було немислимим, стає нормальним в іншу епоху.
Що стосується догляду за дітьми, історикиня Мері Френсіс Беррі зазначила в New York Times у 1993 році, що «традиційна ідеалізована сім’я»{289}, де мати доглядає за дітьми, а батько працює поза домом — сучасний винахід. (Стаття Беррі була відповіддю Кімбі Вудс та Зої Берд на скасування обговорення генерального прокурора питань щодо опіки над дітьми. Сумно визнати, що випадок, який стався двадцять років тому, актуальний і досі). До 1950-х років, як зазначає Беррі, білі сім’ї довіряли виховання своїх дітей афроамериканцям. Навіть середній клас мав чорну прислугу. Якщо подивимося ще далі, у сімнадцяте та вісімнадцяте століття, то побачимо, що в Америці багато батьків брали на себе догляд за дітьми:
[Тати] потрібні не лише, щоб навчати{290} дітей та привчати до релігійних практик, але й щоб гратися з ними, вирішувати, що вони їстимуть, і заколисувати їх, коли ті прокидатимуться серед ночі. Сьогоднішня тенденція до збільшення батьківських обов’язків, допомагає матерям позбутися стресу, пов’язаного з роботою та вихованням дитини, можна розглядати як повернення до моделей минулого.
У ті дні дитинство було надто коротким або його й майже не було, діти по суті «ставали учнями» одного із батьків тієї ж статі: хлопці працювали з татами, а дівчата — з мамами, тільки-но вони ставали достатньо дорослими, щоб навчатися та допомагати. Піклування над дітьми та немовлятами вважалося жіночою роботою або у багатших родинах — роботою нянь, проте виховання, звичайно, було як на відповідальності батька, так і матері.
Домашнє господарство{291} вже давно диктує зміну ролей членів сім’ї. В аграрний період сім’ї разом працювали на фермі, тоді як у ранній індустріальний період діти з бідних сімей працювали на фабриках, звільняючи своїх батьків від роботи на полях. Діти на Заході були витіснені з робочого ринку в першій половині двадцятого століття через зниження попиту на некваліфіковану роботу, також багато сімей могли дозволити собі водити дітей до школи. Соціологиня Вівіана Зелізер описує це так: «Потрібна праця{292} дитини ХІХ століття була замінена виховною роботою для непотрібних дітей» .
У книжці «Скнара: зрада американської людини» Сьюзан Фалуді робить цінне відкриття: «якщо чоловічу сторону суспільства позбавити мужності{293}, вона не стане жіночою». Маскулінність не можна зняти як окуляри чи зброю. «Чоловіки, які працювали на Long Beach Naval Shipyard, не йшли туди і в надії стати монтажниками, зварювальниками та виготовлювачами котлів, щоб бути більш мужніми, вони просто шукали щось варте роботи», — пояснює Фалуді. Іншими словами, якщо чоловічий догляд за дітьми стане вигідним економічно та емоційно, ми переглянемо концепцію маскулінності, додавши до неї властивості доглядальника. Оскільки природа та робота стрімко змінюються, то й наші цінності теж змінюються. Якщо історія іде до того, що чоловіки повинні взяти на себе різні ролі, пов’язані із доглядом та вихованням: від учителя до підприємця. Але вони виконуватимуть ці ролі по-своєму. Жінкам зостається дозволити їм це.
Англійська професорка Абігейл Райн написала чудовий пост у своєму блозі — «Повноцінна мама», де вона розповіла про свого бородатого чоловіка в татуюваннях, назвавши його «майстром з одягання підгузків, чудовим кухаром та першокласним садівником» і пояснила, що він установив «єдиний ритм» з їхнім сином, спостерігати який — просто задоволення». Райн зрозуміла, що коли її син носив увесь день поплутані шкарпетки чи піжаму навиворіт, це не означало, що її чоловік погано виконував роботу з догляду за дитиною. Вона вказує на те, що справжній переворот цього століття полягає в тому, «щоб перестати бачити дім як гендерний простір», але як територію і чоловіка, і жінки — так, як ми зараз сприймаємо робоче місце.