Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю

Під час своїх поїздок додому{270} вона побачила, що її чоловік переосмислив виклики батьківства по-новому, враховуючи «свинцеву втому» від колисання дитини всю ніч перед робочим днем. «Але він також став сильнішим, залишившись єдиним основним джерелом комфорту дитини». Бенхолд, зі свого боку, тепер знає «біль відмови, коли дитина кличе іншого з батьків».

Крім того, Бенхолд знає, як і я, силу бути вільною переслідувати кар’єрні цілі, «свободу не нести відповідальності за щоденні справи, бути матір’ю, якої не вистачає, бути одним із батьків, з ким весело, а не тим, хто відповідає за чищення зубів та дисципліну». Вона чесно визнає, що раніше думала, що «це через те, що вона народила, зв’язок з дітьми — це те, що навіть дуже відповідальному батькові не по силах». Зараз вона прийшла до висновку, що «відповідальність та час творять глибокий зв’язок з дитиною, а не гендер». Також вони з чоловіком «досягли більшої рівності, помінявшись гендерними ролями».

Я з усім погоджуюсь. До сих пір мені дуже важливо, щоб наші сини зверталися у певних питаннях до мене в першу чергу. Я відповідаю за емоційні проблеми та моральні дилеми. Моя особиста рівновага між змаганням та турботою полягала в тому, що я могла повернутися додому з Вашингтона й далі залишатися частиною життя своїх синів, знаючи, коли і як я можу допомогти. Це частина, яка робить мене цілісною, як і необхідність бути зі своїми батьками, братами-сестрами та близькими друзями.

У цілому мушу визнати: я буду їздити стільки, скільки цього вимагатиме моя кар’єра, у той час як Енді буде батьком, який залишиться вдома. Я пригадую собі, що мого батька часто не було поруч, коли я дорослішала, проте ми дуже близькі. Але також я кажу собі, що нашим синам пощастило мати близькі стосунки з обома нами і що я щаслива мати улюблені кар’єру та сім’ю.

Мій досвід та досвід Кетрін Бенхолд не слід сприймати за універсальну істину. Але бути потрібним — це універсальне бажання та традиційна монета, яку відшкодовують матері. Якщо ми визнає­мо, що компроміси необхідні для жінок, які хочуть досягти успіху в кар’єрі, маючи гроші та вибір, і дозволимо чоловікам бути рівноправними доглядальниками, а собі — рівноправними конкурентами, тоді слід бути дуже чесними щодо власних найглибших потреб та бажань. Одна річ — дозволити виконувати хатні обов’язки, зовсім інша — відмовитися бути центром всесвіту своїх дітей.