Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю
- Автор: Слотер Анна-Марі
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7513-93-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю». Краткое содержание книги:
Коли я сказала Енді, що його розчарованість у нашій нездатності дотримуватися інструкцій, а не обов’язків у наших спільних поїздках, схожа на те, що я відчуваю вдома, він мене зрозумів. Але я також зрозуміла ще дещо: довгий час я не давала йому можливості взяти на себе відповідальність. Глибоко в душі я відчувала, що знаю краще, як справлятися з домашніми обов’язками, ніж він. Я не довіряла йому робити це по-своєму, не так, як я звикла.
Як швидко визначили б наші сини, це звичайнісінький сексизм. Я вважала, як майже всі жінки, яких я знаю, що він не зможе попіклуватися про дітей або впоратися з домашніми справами так, як я це роблю, бо він чоловік. Проте, звісно, якщо чоловік переконаний, що я не можу займатися правом, медициною або ж бізнесом чи будь-якою іншою професією та заняттям так, як може він, лише через те, що я жінка, це мене дуже розізлить.
Чому ж ми не поступимося? Принаймні одна з причин, чому жінки вважають себе головними вдома і думають, що батьківство, декорування чи виконання хатніх справ вдається їм краще, — це часто цитована мантра, що жінки ліпше справляються з мультизадачністю, ніж чоловіки.
У своїй суперечливій статті під назвою «Ретро-дружина» журналістка Ліза Міллер пише: «Серед моїх друзів{284} є чимало жінок, які поводяться так, неначе еволюційна відмінність від чоловіків розповсюджується не лише на здатність народжувати та годувати груддю, але й на виконання домашніх обов’язків також. Немов лише вони можуть планувати святкування днів народження, домовлятися про лікарський прийом, запаковувати подарунки, спілкуватися з учителями та купляти нове взуття до школи». Покликаючись на британське дослідження 2010 року, вона зазначає, що «чоловіки не можуть так само справлятися з мультизадачністю, як жінки. Чоловіків та жінок досліджували на здатність знайти ключі, одночасно виконуючи непоєднані завдання: розмовляти по телефону, читати карту, вирішувати математичну задачку. Жінки справлялися з усім більш ефективно».
Гаразд. Заради дискусії, припустимо, що жінкам вдаються краще різнопланові завдання. І що? Не так давно ми згадували про людей (жінок), які виконували кілька справ нараз і страждали від «розсіяння» або ставали «спеціалістами в усіх сферах та майстрами з нічого». Відколи здатність виконувати різні завдання одночасно стала єдиним мірилом успіху та здібностей?
Енді та я зійшлися на тому, що мені краще вдається мультизадачність, ніж йому. Я можу думати про багато назначених зустрічей, поки планую вечерю чи відповідаю на імейли вчителів наших дітей. Але подібно, як він може зготувати смачнішу вечерю, він також може сісти разом з нашим молодшим сином за фортепіано та кілька годин попрацювати над помилками. Також йому краще вдається робота над дисципліною. Багато з цих властивостей походять саме від здатності розставляти пріоритети та підтримувати зусилля протягом довгого періоду часу.
Не важливо, хто з партнерів краще справляється з мультизадачністю, домашніми справами чи організацією дозвілля, якщо ми жінки хочемо рівноправності вдома, тоді нам не слід просити чоловіків бути «рівними» на наших умовах. Бачення Енді, як вести домашні справи, цілком відрізняється від мого, як і його смак в усьому: від меблів до організації кухні. Але чому тоді мій спосіб — єдино правильний?
Це правда, що будинки, за якими дивляться тати, можуть більше скидатися на спортивні табори, ніж на фото з розвороту Good Housekeeping. Я могла б навіть трохи забігти наперед і сказати, що в будинках, якими займаються тати, більше хаосу, ніж у тих, за які відповідають мами. Посуд та прання відходить на другий план у порівнянні з киданням м’яча після вечері або, як було у мене вдома, коли я працювала у Вашингтоні, грою в покер під час вечері. Ваш партнер також може{285}, як зазначає Дженніфер Сеньйор у книжці «Сама радість і жодних розваг», ставитися менш емоційно до почуттів дітей та більш практично до їхніх фізичних та інтелектуальних потреб. І це нормально: миттєва емоційна реакція{286} може бути саме тим, що необхідно, коли хтось розбив коліно, але менш потрібна під час заколисування дитини. Типовий спосіб виховання дітей у татів не кращий і не гірший від «материнського».