Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2
- Автор: Лавкрафт Говард Филлипс
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- Переводчик: Остап Українець
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2». Краткое содержание книги:
А тоді, у присмерку й тумані темної півночі, він помітив щось жахливе. Якийсь час він був думав, що то гребінь чорних гір, але тепер стало очевидно, що там дещо більше. Світіння застиглих хмар тепер ясно відтіняло його обриси, так що можна було розрізнити навіть окремі його частини. Він не міг розібрати, наскільки до нього було далеко — ймовірно, доволі-таки неблизько. Воно було тисячі й тисячі футів заввишки, здіймаючись величезною увігнутою аркою від неприступних вершин до незвіданих західних просторів, і якоїсь миті стало схожим на хребет оніксових пагорбів. Але ці пагорби нараз перестали бути пагорбами, бо їх торкнулася рука, що не була людською. Ці громаддя мовчки сиділи там, понад світом, наче вовки чи нічвиди, короновані хмарами і туманом, вічно оберігаючи таємниці півночі. Так вони сиділи величезним півколом, ці собакоподібні скелі, з яких вирізьбили статуї недремних вартових, і їхні правиці здіймалися вгору, наче погрожуючи людству.
У мерехтливому світлі навислих хмар їхні схилені [77]голови ніби ледь похитувалися, проте, підійшовши ближче, Картер побачив, як із їхніх вкритих тінями колін здіймалися великі сутності, які напевне не були маною. Крилаті й скрекотливі, ці сутності щомиті збільшувалися, і мандрівник розумів, що настає кінець його блуканням. То були ані птахи, ані кажани, знані будь-де на землі чи в країні снів, бо самі вони розмірами перевершували слонів, голови ж їхні були наче кінські. І Картер зрозумів, що то, певно, сумнозвісні птахи шантак, і більше не дивувався, яка ж то лиха сторожа, які безіменні почвари змушують людей триматися оддалік заполярної кам’яної пустелі. Приречено спинившись, він нарешті наважився озирнутися: позаду нього мчав присадкуватий косоокий купець, про якого ходили лихі поголоски, він скакав верхи на кістлявому яку на чолі страхітливої орди зловісних шантаків, крила яких ще віяли холодом і смородом селітри із незвіданих глибин.
Але навіть потрапивши у пастку до цих крилатих жахіть із кінськими головами, що кружляли над ним, поволі стискаючи коло, Рендольф Картер не втратив самовладання. Над ним височіли ті страхітливі химери, а косоокий купець спішився і, шкірячись, тепер стояв просто перед своїм бранцем. А тоді подав Картеру знак осідлати одного з огидних шантаків і навіть допоміг йому залізти на нього, поки сам бранець вагався між огидою та здоровим глуздом. Залізти на птаха було геть непросто, бо замість пір’я шантаки вкриті дуже слизькою лускою. Коли нарешті він умостився, косоокий чоловік сів позад нього, доручивши одному із величезних птахів віднести свого яка на північ, до кільця вирізьблених гір.
Далі був страхітливий політ крижаним безмежжям, постійно вгору і на схід, до голих сірих схилів тих неприступних гір, за якими, кажуть, лежить Ленґ. Вони летіли високо понад хмарами, аж доки, зрештою, під ними не з’явилися ті знамениті верхівки гір, яких ніколи не доводилось бачити людям з Інґаноку, бо вони завжди ховаються у клубах світного туману. Вони трохи спустилися, так що Картер міг чіткіше їх розгледіти, і на найвищих піках він помітив дивні печери, на вигляд схожі на ті, які він бачив на горі Нґранек, проте не став розпитувати про них свого поневолювача, бо зауважив, що і сам чоловік, і птахи з кінськими головами страшенно злякалися самого їхнього вигляду і знервовано поспішили забратися геть, не заспокоївшись, аж поки не залишили ці гори із печерами далеко позаду.
Тоді шантаки пірнули під хмари і полетіли понад широкою пустельною рівниною, посеред якої в далині сяяли слабкі вогники. Під ними час від часу пропливали поодинокі гранітні хатинки і невеличкі хутори з хатками, складеними з голого каменю, а в їхніх віконечках блимало бліде світло. І з тих хаток та хуторів долинало пронизливе гудіння труб і гидке стукотіння кротал[78], тож було зрозуміло, що люди Інґанока мали рацію, подейкуючи про ці місця. Бо ж мандрівники і раніше чули такі звуки і знали, що вони можуть лунати лише на холодному пустельному плоскогір’ї, яке ніхто й ніколи не відвідує при здоровому глузді, лише у проклятому місці зла і таємниць, ім’я якому — Ленґ.
77
Вжите ГФЛ слово має два рівноправні значення, інше — коронований митрою. Згідно з подальшим текстом, тут ідеться одночасно про обидва значення цього слова, тому в кожному окремому випадку переклад подається залежно від контексту.
78
Перкусійний інструмент давніх Греції та Риму у вигляді пари кастаньєток.