Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
— Навіщо? — здивувався Кейт.
— До заміжньої жінки не так чіпляються інші чоловіки. А я ненавиджу чоловіків та їхні чіпляння…
Більше вони не розмовляли. Джейн потроху засинала, а Кейт сидів поруч і замислено дивився на сестру. Думки його були далекі від радісних.
„Джейн, люба. Як допомогти тобі? Чим спокутати свою провину? Як виправити скоєне?…“
Відповіді він не знаходив.
Розділ 16
Як завжди на вихідні, Аліса не вмикала будильник, тому сьогодні любісінько проспала майже до десятої ранку. А коли прокинулася, то негайно, навіть не встигнувши розплющити очей, посунулася вліво, щоб обійняти Маріку.
Проте там її не було, а холодна ковдра й відсутність сліду від голови на подушці свідчили про те, що вона встала давно. Спроби викликати Маріку подумки результату не дали, а отже, її не було ні у ванній, ні в сусідньому зі спальнею кабінеті. Мабуть, пішла на кухню і невдовзі повернеться з їжею — у вихідні вони полюбляли снідати вдвох у ліжку.
Тут Алісину увагу привернула розчинена шафа, де було споруджено портал. Увечері вони її зачинили, це точно. Аліса вибралася з ліжка, підійшла до порталу й уважно вивчила його химерний візерунок. Вона ще кепсько розумілася на чарах, проте в неї склалося чітке враження, що портал цілком налагоджений.
„Таки не стерпіла,“ — подумала Аліса про Маріку. — „Прокинулася рано-вранці і довела портал до пуття. А потім гайнула до котрогось зі своїх родичів-Конорів, щоб розповісти про Кейта…“
Аліса стягла з себе нічну сорочку, кинула її на ліжко й пішла до ванної приймати традиційний ранковий душ. Коли вона вже стояла під струменями гарячої води, до неї долинули Марічині думки:
„Агов, Алісо, чуєш мене?“
„Чую,“ — зосередившись, надіслала вона відповідь. — „Я зараз миюся.“
За кілька секунд до ванної ввійшла Маріка, одягнена в сукню зі свого світу. Вигляд мала дуже втомлений.
— Вітаннячко, — сказала вона. — Як спалося?
— Чудово. А ти коли прокинулась?
— Я взагалі не засинала. Спершу налагодила портал, тоді зустрілася з тіткою Зареною та паном Стоїчковим, розповіла їм про Кейта, а потім вивчала секретні архіви Ради, які багато в чому прояснили Кейтові слова.
— А саме? — спитала заінтриґована Аліса.
— Річ у тім, що Конор МакКой залишив своєму старшому синові… Ні, стривай! Це довга історія, а тут невдале місце для такої розмови.
— Твоя правда, — погодилась Аліса. Вона перекрила воду і взяла шампунь. — Розкажеш пізніше. А поки роздягайся — і мерщій до мене.
— Не хочу, — відповіла Маріка. — Зараз я втомлена.
— Душ збадьорить тебе.
— Отож-бо. Після душу я ще довго не зможу заснути. А мені треба хоч трохи поспати. Через сім тутешніх годин розпочнуться збори Ради, і мене запросили взяти в них участь. Оце збігаю на кухню, попоїм — і в ліжко. Ти вже снідала?
— Ще ні. Принеси мені кави та булочку.
— Гаразд, я скоро. — Маріка вийшла з ванної.
Поки її не було, Аліса закінчила митися, витерлася великим ворсяним рушником, надягла халат і повернулася до спальні. Там зачинила шафу з порталом і лише після цього розсунула щільні штори на вікнах, впустивши до кімнати денне світло. Згасивши вже непотрібний нічний світильник, вона влаштувалася на м’якому пуфику перед туалетним столиком з дзеркалом і стала сушити волосся феном. Якраз тоді з’явилася Маріка із замовленим Алісою скромним сніданком. Поставивши маленьку тацю на шафку біля ліжка, вона взялася допомагати кузині й одночасно розповідала їй про Конорів Заповіт. Аліса уважно слухала, іноді щось уточнювала, але нечасто, бо Маріка, як це віддавна повелося між ними, сама вгадувала більшість її запитань і відразу ж давала на них відповіді.
Після того, як Алісине волосся було висушене й розчесане, дівчата пересіли на ліжко. Маріка продовжувала говорити, а Аліса неквапно пила каву і їла булочку. Коли розповідь було закінчено, вона розгублено похитала головою:
— Ні, це неймовірно! Заборона… чаклуни-Послідовники… Кейт у них на службі… Цікаво, він служить їм добровільно чи під примусом? А якщо так, то під яким саме?
Маріка невизначено знизала плечима й зітхнула.
— Краще поговоримо про це згодом. Зараз у мене в голові цілковитий безлад. Мені просто необхідно відпочити.
Підвівшись, вона стала роздягатися. Свою сукню акуратно розклала на великому кріслі, зате спідниці та панчохи недбало кинула на стілець і швиденько шаснула під ковдру. Аліса, ласо облизнувши губи, розстебнула халат, проте Маріка зупинила її: