Темнолесникове прокляття

З рипом відсунувся засув, відтак у замку забряжчав ключ. Лепряк підніс пальця до свого срібного носа-маски.

— Мовчок, Пийпузо, — остеріг він. З рипом відчинилися двері, випускаючи назовні клуби пари. Щойно вона розійшлася, у проході показалася кутаста, майже прозора голова.

— Оце так-так! — дратливо просюрчала вона. — Вам що, повилазило? Не бачите сигнальних прапорців? — Веретенник показав на один з горішніх балконів, звідки звисали цяцьковані клаптики матерії. — Найвищого Академіка не можна турбувати.

— А, Щип, — привітно вишкірився охоронець. — Яка це втіха — бачити тебе знову і знати, що з тобою все гаразд!

— Хіба я вас знаю? — спохмурнів веретенник.

— Чи знаєш ти мене? — розреготався Пийпузо. — Таж ми зустрічалися вчора на торговиці.

— Невже! — здивувався Щип.

— Тільки не кажи мені, що ти забув, — захмарилося гоблінове обличчя, — а то, боюся, моя візита виявиться марною.

Щип цмокнув язиком і пустив трель.

— Нагадай-но мені, — попрохав він, — останнім часом моя голова така заморочена…

— Точнісінько те саме казав ти й учора, — зауважив Пийпузо і знову зайшовся сміхом. — Я шукав тілдерячої ковбаси, — додав він. — Ти ґречно показав мені, де її знайти. Приємно було побачити дружнє обличчя з Темнолісу.

Щип приглянувся до плескатоголовця пильніше. Його вуса заворушилися.

— А-а-а, пригадую, — озвався він нарешті. — Чим я можу вам прислужитися?

— Тут доречніше було б сказати, чим я можу прислужитися тобі, — відповів Пийпузо. — Пригадуєш, ти розповідав мені, що твій пан попав у бурю, і всяке таке інше. Так от, послуга за послугу. Мені здається, я знайшов блискучу відповідь на те, як тобі зарадити лихові.

— Справді? — запитав Щип.

— Кладу голову до пня! — вигукнув Пийпузо. — За яких півгодини після того, як ми з тобою розпрощалися, я зустрів свого давнього друга… Знайомся — Сеф.

— Радий з вами запізнатися, — привітався тип зі срібним носом і добув із бганок своєї мантії шкляну гранчасту пляшку, наповнену липучою темно-зеленою рідиною. Він про стяг пляшку. — Я приніс оцей бутлик заболонного вина із гой-ягідним зіллям, — оголосив він. — Кращих, помічніших ліків не знайдеш у всьому Темнолісі. Я заживаю їх сам.