Замах (Щось краще за смерть)
- Автор: ван Аарде Рохір
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Видавничий дом "Всесвіт"
- Переводчик: Ярослав Довгополий
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Замах (Щось краще за смерть)». Краткое содержание книги:
Роман Замах присвячений політичному вбивству Степана Бандери, одного з лідерів українського націоналізму, агентом КДБ Богданом Сташинським. Головний герой Замаху — Степан Бандера — прагне завоювати незалежність рідної держави, прибігаючи до засобів, які вважає єдино виправданим і єдино доцільним в ситуації, що склалася на момент початку Другої Світової Війни.
Основним джерелом написання роману послужили матеріали процесу проти Богдана Сташинського перед Федеральною судовою палатою в Карлсруе (8—19 жовтня 1962 року).
Коли під'їхав ЗІМ, він уже стояв перед входом. Перше, що зауважив, це подорожню сумку Юрія. Значить, полетить з ним, і втекти стане важче. В аеропорту Внуково довелось довго чекати. Передчасний виклик був звичайним проявом бюрократичного безрозсудства, бо до вильоту літака залишалась ще купа часу. Юрій сердився, що йому перебили сон, і неприязно мовчав.
— Так воно вже є, — зневажливо сказав Леонід, — коли хтось так конче хоче летіти. Не хочу сказати, що я маю щось проти, але й так очевидно, що ти боїшся втратити мене з поля зору.
— Неправда, — заперечив Юрій. — Треба просто бути пильним. Справа дуже загадкова. До кінця ще не з'ясовано, чи дитина вмерла природною смертю.
— Що ти хочеш цим сказати?
— Її просто могли вбити американці чи німці, щоб заманити тебе у пастку!
— Ти справді в таке віриш?
— Вони ні перед чим не зупиняться, ти знаєш. А Гедвіг з самого початку намагалася під різними причинами викликати тебе до Берліна, чи не так?
— Ось тобі і на! Хочеш сказати, що вона спроможна замордувати рідну дитину? Ти що, божевільний?
— Вгамуйся! Ми обоє працюємо на одну і ту ж фірму, а в нашій роботі на будь-яку можливість доводиться зважати.
— Але не на кожне божевілля! Ти ж знаєш Гедвіг! Хіба можеш собі уявити, щоб вона таке зробила? Тільки такий негідник, як Алексєй Ніколаєвіч, міг таке придумати.
— Стеж за своїми словами! — з пересторогою сказав Юрій, мимоволі озираючись.
— Я тебе серйозно питаю, Юрію, ти особисто вважаєш, що вона на таке здатна?
— Я ні, але пастка не виключена. Німецька сторона вже вивчає причини смерті, але висновків ще немає.
Безумовно, Алексєй Ніколаєвіч розкусив їхній план виманити його, Леоніда, до Берліна. Старий лис передбачив і наступний крок, на який Леонід таки не наважився: вступити в контакт з західними спецслужбами. Тепер сумніватися не доводилося, що Гедвіг перебуває під невсипущим наглядом КДБ.
Але якщо думати мірками спецслужб, то Алексєй Ніколаєвіч не міг не виключити можливість, що Гедвіг все-таки здійснила їхній намір через якогось зв'язкового. Ось звідки припущення, що смерть дитини — це привід, а відтак шанси на втечу мінімальні.
Вилетіли вони щойно о десятій. В авіапорту Шпремберг літак приземлився після обіду за місцевим часом. Зустрів їх там з машиною голомозий співробітник берлінського філіалу КДБ, і Леонід одразу здогадався, що це Лисий Карл. Машина відвезла їх до військової частини в Карлсгорсті, де Леонідові сказали, що наразі йому в Альбрехтсгофі появлятися не можна.
— Ви залишитеся тут, поки буде з'ясована обстановка в Альбрехтсгофі.
— Що це за нісенітниця?
— Ситуація в Берліні дуже складна. Тут ви будете в небезпеці.
— Але дружина моя чекає на мене. Я їй обіцяв.
— То ви поквапились тоді.
— Чи не можна привезти її сюди?
Лисий Карл ствердно кивнув головою у відповідь.
— Я мушу її ще сьогодні побачити і вимагаю, щоб мені дали можливість зателефонувати до неї.
— Але ж у неї немає телефону!
— Телефон у сусідів. Вони її покличуть.
Лисий Карл провів його до кімнатки, звідки можна було подзвонити. Щойно коли він зв'язався з комутатором, набрав номер і попросив покликати Гедвіг і коли та зголосилася, то передав слухавку Леонідові.
— Звідки ти дзвониш?
— З Карлсгорста. Ми щойно прилетіли.
— Ми?
— Я і Юрій.
— О!
— Я скоро буду. Ти знаєш, як це буває, залагодження формальностей займе ще пару годин. Тоді я одразу заїду за тобою.
З Лисим Карлом так вони не домовлялися. Доведеться їм застосувати силу, щоб стримати його. А на це вони не підуть. Він мусить її побачити, заспокоїти, сказати, що вони потрібні одне одному. Його огорнуло почуття, що він ще ніколи так її не кохав. Він не має права відпустити її від себе.
25
Спершу вони категорично були проти, щоб він їхав разом з ними, адже передбачалося, що вони самі привезуть Гедвіг, але Леонід не піддавався і продовжував наполягати на своєму: він уже попередив її по телефону, що приїде! Тож Гедвіг просто їх не зрозуміє, якщо його не буде. Найкоротша дорога від району Карлсгорст, де розмістилися радянські установи, в тому числі і КДБ, до Альбрехтсгофа пролягала через західний сектор, але вони обрали неблизький обхідний шлях. До того ж, виїхали двома машинами, посадивши Леоніда на заднє сидіння двохдверної «шкоди», щоб він часом не надумав вискочити на ходу. Якби могли, то, напевне, надягнули б ще й наручники. Було ясно, що вони не виключають можливості того, що Гедвіг устигла попередити американців чи німців і що ті намагатимуться захопити його. Виявилося, що Лисий Карл добре знає вулицю Альбрехтсгоф, проте з обачності вони об'їхали ще цілий квартал. Друга машина зупинилася за рогом, коли вже під'їжджали до будинку Веберів. Леонід побачив, як на мить у вікні з'явилася Гедвіг, щоб подивитися, хто приїхав. Ще не встиг Юрій як слід висісти з машини, як Леонід бігма кинувся до дверей і незграбно обійняв Гедвіг. Якусь хвилину він мовчки розглядав її з голови до п'ят і щось зважував. За ті страшні дні вона змарніла, обличчя поблідло, а очі почервоніли від сліз, проте йому видалося, що стала вона від того привабливішою. Леонід притулив її до себе і почав гладити її волосся. Їм так багато було що сказати одне одному, а поговорити не було як. Якби нікого не було, то вони б так і стояли, але треба було привітати тестя, а Гедвіг подала руку Юрію. Леонід розповів, що ночує в Карлсгорсті і що Гедвіг може поїхати до нього. Вона зрозуміла його з півслова, нічого не сказала і пішла збирати свої речі. Тітка тим часом почала розповідати про смерть його дитини.