Замах (Щось краще за смерть)

Щойно о дванадцятій годині наступного дня йому вдалося зв'язатися з Юрієм. Зустрітися вони домовилися на вулиці Маяковського, недалеко від готелю «Пекін». З'ясувалося, що Юрій ще вчора довідався про смерть дитини.

— Мені треба якнайшвидше до Берліна, — почав Леонід, — Її самопочуття просто жахливе і навіть не знаю, що з нею буде, якщо не приїду. Хто запоручиться, що в стані такої збудженості вона не скаже чи не зробить щось таке, що може зашкодити справі?

На його велике здивування, Юрій одразу з ним погодився. Чи це було зумовлено особистою симпатією Юрія до Гедвіг, чи його занепокоїли звіти з Карлсгорста, але й Юрія стурбувала можливість провалу. Він підтримав Леоніда в його намірі поїхати на похорон і повернутися потім з Гедвіг до Москви.

— Звичайно, не я приймаю такі рішення, але я негайно про це доповім.

— Гедвіг сьогодні мені передзвонить. Що я маю їй сказати?

— Зателефонуй о третій. Я буду у себе.

Ця раптова готовність посприяти виїзду після всіх тих упертих відмов насторожила Леоніда. Чи вони насправді були занепокоєні, що Гедвіг почне їх викривати, і тому ризикнуть його випустити? Чи Карлсгорст не захотів узяти відповідальність на себе? Боялися її чіпати? Для них буде краще, якщо вона без пригод повернеться з Леонідом. Але звідки Юрій знає, що трьох годин достатньо і що Гедвіг подзвонить уже по третій? Він би не здивувався, коли б о третій почув, що Алексєй Ніколаєвіч не дав своєї згоди. Але Юрій повідомив, що справа вирішена, хоч час відльоту ще не визначено. Гедвіг він може сказати, що завтра, щонайпізніше післязавтра він буде в Берліні.

Коли Гедвіг о четвертій зателефонувала, з'ясувалося, що і їй встигли повідомити з Карлсгорста, що Леонід прилетить. Вона видалася йому покійнішою, ніж попереднього дня.

О дев'ятій вечора знову зателефонував Юрій і повідомив, що о п'ятій ранку він заїде за ним. Полетить він військовим літаком. Хай прихопить з собою всі особисті документи та папери. Ніяких документів та особистих записів у квартирі не залишати! Леонід зібрав усе в конверт, за винятком тих документів, які уможливили б йому втечу на Захід. Тоді спалив аркуш із зашифрованими словами і написав останнього листа до батьків та сестри.

Родині він повідомив про смерть сина і що вилітає в Німеччину на похорон.

Він не знав, що їм за це буде, якщо втеча вдасться. Зрештою, навіщо про це думати, допомогти їм він нічим не зможе. Єдине, що було в його силах, це написати їм, що їх любить.