Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
54 Книга пророка Ісаї 61: 7.
55 Згідно з Арістотелем, аналіз субстанціально сущого передбачає з'ясування чотирьох першопричин: рушійної, матеріальної, формальної та фінальної. Див. прим. 101 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».
56 Перша книга Мойсеєва: Буття 21: 6. Слова, що їх промовила Сарра, коли Господь у видінні пообіцяв їй дитину, адже на ту пору жінці було вже дев'яносто років, а Авраамо-ві - сто, і всі надії на дитину давно минулись [див.: Аверинцев С. Ісаак // Аверинцев С. Софія-Логос: Словник/ Упорядник та автор передмови Костянтин Сігов; науковий редактор видання Марина Ткачук. 3-є вид. - Київ, 2007. - С. 107].
57 Таке тлумачення імені Ісаака було звичним у нашій бароковій літературі. Див., наприклад, в одному з казань Антонія Радивиловського: "...Ісаака, значит радость..." [Радивиловський А. Вѣнец Христов. - Київ, 1688. - Арк. 516 (зв.)], або в «Учительній Євангелії» 1637р.: "Ісаак - смѣх, або радость..." [Євангеліє учителноє. - Київ, 1637. - С. 840]. Див. також прим. 754 до діалогу «Сѵмфоніа, нареченная Книга Асхань».
58 Сковорода має на думці те, що Давид уразив Голіата його ж таки мечем (Перша книга царств 17: 51). Див. прим. 513 до трактату «Книжечка о чтеніи Священ[наго] Писанія, нареченна Жена Лотова».
59 Очевидно, Сковорода має на думці слова: "Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. Бо коли живемо - для Господа живемо, і коли вмираємо - для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо - ми Господні!" (Послання св. ап. Павла до римлян 14: 7-8).
60 У рукопису: Alvi]oi<;.
61 Угорі аркуша написано: "Reicias vires" ("Облиш зусилля" - лат.). Бідність, яка дає душевний спокій, - традиційна філософська тема, починаючи від часів Сократа й Діогена. Свій яскравий вираз вона знайшла в кінічних діатрибах, наприклад, у філософа
III ст. до н. е. Біона Бористеніта (творця самого жанру діатриби), Телета з Мегар (III ст. до н. е.) та інших. Досить пригадати хоч би збережені Йоаном Стобеєм діатриби Телета «Про автаркію», «Про бідність та багатство» [див.: Антология кинизма. Фрагмента сочи-нений кинических мыслителей. - Москва, 1984. - С. 180-185, 190-197], «Апологію» Апулея тощо. Не раз ця тема зринала також у творах старих українських письменників, скажімо, у Симеона Полоцького («Odmiany wszech rzeczy ludzkich» зі збірки «Carmina ѵагіа») [див.: Полоцкий С. Вирши. - Минск, 1990. - С. 88].
62 Бджола, що тікає від диму, - топічний образ, добре знаний у літературі українського бароко. Варто пригадати хоч би Лазаря Барановича, який у передмові до своєї «Аполлонової лютні» писав таке: "Pszczolka z dymu marsowego, / Szuka mieysca spokoynego" [Baranowicz L. Lutnia Apollinowa. - Kiiow, 1671. - K. 1 (v.) (Do czytelnika)].
63 В автографі закреслено слово atra, а замість нього вгорі написано et.
64 В автографі на полі рукою Сковороди дописано: tv tantpa ("увечері" - гр.).
65 В автографі далі закреслено слово: negotii.
66 Пенати (лат. penates) - боги-охоронці дому в Стародавньому Римі. У переносному значенні - рідна домівка.
67 Тартар (гр. Тартаром) - згідно з грецькою міфологією, чорна безодня в глибинах космосу, яка перебуває під Аїдом. У християнській традиції Тартар здавна поставав синонімом пекла. Див., наприклад, молитву Василія Великого, подану в «Требнику» Петра Могили: "...во тму глубины Тартара предавый..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 340 (третя пагін.)].
68 У рукопису: Аіїтаркєіа. Про поняття автаркія див. прим. 150 до притчі «Благодарный ЕродіЙ».
69 Це - парафраза сентенції Вергілія: "Auri sacra fames!" (Вергілій. Енеїда, III, 57). У перекладі Михайла Білика: "Золота клята жаго!" [Публій Вергілій Марон. Енеїда/ З латинської переклав Михайло Білик; переклад звірив і зредагував Борис Тен. - Київ, 1972. - С. 66].
70 В автографі початок рядка має такий вигляд: "Corde vorant aurum", - а над ним арабськими цифрами вказано правильний порядок слів.
71 Ір (гр.Ірос,) - персонаж «Одіссеї» Гомера (XVIII, 1-110), жебрак, що мешкав у домі Одіссея та розпочав був бійку з господарем, коли той повернувся додому. Словникове значення імені Ірос - "убогій, мендик" [БериндаП. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 415]. Існують також приказки: "Pauperior Іго" ("Бідніший за Іра") [ЦимбалюкЮ., КобівЙ., СмуроваЛ., ЛатунЛ. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. - Вінниця, 2003. - С. 261]; "Ир Крезу не товарищ" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 81] тощо. З українських письменників часів бароко до образу Іра звертався, наприклад, Симеон Полоцький [див.: Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 125 (зв.) (друга пагін.)].