Контрольний укол
- Автор: Дубинин Иван
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Контрольний укол». Краткое содержание книги:
Якось після роботи Вадим Миколайович заскочив у кафе випити кухлик пива. Вільних столиків не виявилося, і він, попросивши дозволу, підсів до самотнього чоловіка. Слово за слово — зав'язалася бесіда. Вона легко виникає в таких закладах. Дізнавшись, що його співбесідник лікар, чоловік пожвавився і розповів таку історію.
Він з родиною тулиться в малогабаритній квартирі. У них двоє дітей — різностатеві підлітки. Місця катастрофічно не вистачає, просто задихаються у тісняві. А є у нього дід — «старий пер-довик», як висловився оповідач, живе сам у трикімнатній квартирі. Йому вже за вісімдесят, але чадить потихеньку. Які лише варіанти не пропонував йому онук: і продати квартиру, і розмінятися, і жити разом. Дід уперся і все — буду сам доживати у своєму будинку. Воно зрозуміло, мізки вже не ті, але ж і здоров'я слабке. Хворіє, страждає. Вони, звичайно, ходять до нього, наглядають. Але ось-ось терпець урветься!
— От Ви як лікар не могли б оглянути його і сказати: чи довго він протягне? А може, є такий укол, щоб він… і сам не мучився, і нас не мучив? Ми, звичайно, в боргу не залишимося.
Вадима Миколайовича взяла за живе ця історія. Він пригадав свої поневіряння з бабусею. Старі люди — як старі речі: стоять на шляху, захаращуючи прохід.
Вони тоді обмінялися телефонами. Лікар обіцяв подумати і чимось допомогти. А його самого захопила геніальна своєю простотою ідея. Скільки в місті подібних ситуацій? Купа! І можна й потрібно делікатно та безболісно вирішувати їх. Причому із солідною матеріальною вигодою для себе. Так би мовити, соціальна евтаназія.
Треба було все ретельно продумати й організувати. Схема така. Хворий через приймальне відділення поступає у лікарню на лікування. Тут його відповідним чином «готують» — стан його прогресивно погіршується. Це для того, щоб не викликати зайвих підозрінь. А потім робиться… контрольний укол. Усе. Але для здійснення цього наміру знадобляться помічники. Лікар із відділення і, бажано, медсестра. Риндіна, в принципі, підходила для цієї мети. Хоча вона йому, якщо чесно, вже трохи набридла. Ці постійні перепади настрою, вередування, депресії. Спочатку вона ковтала якісь пігулки, а потім Хижняк зробив їй кілька ін'єкцій наркотичної речовини, і вона приохотилася до неї. У Вадима Миколайовича був варіант виходу на наркотики, і він забезпечував її. Довго вмовляти Надію Миколаївну не довелося. Досить було натякнути, що для придбання зілля потрібні певні кошти, які вона повинна якось заробляти. А ось з медсестрою були проблеми. Адже саме вона повинна буде вводити непризначені ліки і в іншій дозі, доки хворий знаходиться в загальній палаті. Вибір припав на Поліну Аркадіївну. Літня жінка, що все життя пропрацювала медсестрою, вона, здавалося б, мала бути досвідченою і кваліфікованою. Але, затуркана родинними негараздами, заклопотана матеріальними проблемами, вона була неохайною і недбалою в роботі. А це особливо небезпечно в медицині. Вона могла просто забути виконати призначення лікаря або не виміряти температуру, а одного дня взагалі поставила клізму не тому хворому.
Були на неї скарги, і Віктор Тихонович неодноразово розмовляв з нею з цього приводу, попереджав. Але все — як з гусака вода. Отже, піймати її на черговому порушенні не викликало особливих труднощів. До того ж вона була нечиста на руку. Тягнула додому з відділення все, що погано лежало, здебільшого це були медикаменти, перев'язувальний матеріал, і продавала задешево сусідам, знайомим. Кілька разів зловивши порушницю на гарячому, Риндіна поставила її перед вибором: або вона виконує її особисті розпорядження з приводу деяких хворих й отримує за це матеріальну винагороду, або лікарка здає її з бебехами завідувачеві відділення і головному лікареві — і та летить з роботи! Коритіна погодилася. Так утворилася злочинна група.
Вадим Миколайович зв'язався зі своїм знайомим, дід поступив до лікарні і невдовзі помер. Отримавши чималий куш і поділившись зі спільниками, злочинний доктор підбадьорився. Він чекав нових замовлень, і вони поступили. Процес пішов. Але тут у відділення приходить новий лікар — Лопух Василь Васильович. Він, мабуть, щось випадково дізнається, запідозрює недобре і починає втручатися в налагоджений механізм, намагаючись провести власне розслідування.
РОЗДІЛ 29
— Ну, а зараз, — слідчий поглянув на мене, — я сподіваюся, Василь Васильович продовжить мою розповідь. І ми, нарешті, почуємо, як же це було насправді.