Її величність кішка
- Автор: Вербер Бернард
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Terra Incognita
- ISBN: 978-617-7646-29-6
- Переводчик: Соломія Мартинович
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Її величність кішка». Краткое содержание книги:
Вже знайома нам кішка Бастет безтурботно насолоджується життям у паризькому помешканні своєї «служниці» Наталі — адже саме так, на думку автора, коти сприймають своїх господарів. Одного разу все раптово змінюється після масового розстрілу в будинку навпроти. У місті все частіше стаються сутички між людьми, всю планету охоплює хаос, з восьми мільярдів людського населення Землі виживає лише один. Міста захоплюють щури, витісняючи людей, котів, собак та інших тварин у гори, віддалені місцини та на маленькі острівці. Усім видам загрожує знищення, орда щурів на чолі з головнокомандувачем Тамерланом, що має доступ до людських знань і технологій, змітає все на своєму шляху.
Доля людства опиняється в руках невеликої групи котів і людей на чолі з Бастет. Амбітна кішка намагається знайти загальне порозуміння і примирити між собою всі види. Та чи справдяться її сподівання?..
Вона розповідає про статус жінок, що вони мають займатися дітьми, домом, приготуванням їжі, а на додачу ще й працювати. Наталі каже, що в деяких країнах маленьких дівчаток продають заможним стариганам або змушують виходити заміж проти їхньої волі. В багатьох країнах дівчата не мають права на освіту, їх тримають під замком і дозволяють подорожувати лише з чоловіком, а виходити з дому — тільки загорнутими в тканину з голови до ніг.
Людство таке парадоксальне, в людей найсвітліший розум іде пліч-о-пліч із глибокою дурістю. Іноді складається враження, що люди використовують свої здібності проти себе. І безперечно — проти своїх самиць.
Одного разу ввечері ми з Наталі мріємо про новий котячий фемінізм, який би приніс людському роду радість, аж тут стається щось дивне. На моєму екрані з’являється повідомлення людською мовою:
«БОГ СИЛЬНІШИЙ, НІЖ НАУКА».
Потім одна за одною цифри:
«5… 4… 3… 2… 1…»
Екран вимикається. Я розплющую очі. Наталі нажахана. Я запитую:
— Це якась невеличка неполадка?
— Ні, це не якась невеличка неполадка, — відповідає сіамець. — Це всесвітня катастрофа. Зник інтернет!
Моя служниця вже кудись побігла, інші люди теж снують туди-сюди. Всі науковці університету Орсе здаються збентеженими. Дізнавшись більше про ситуацію, Піфагор повертається з опущеним хвостом:
— Ми маємо справу з вірусною атакою групи релігійних фанатиків під назвою «БОГ СИЛЬНІШИЙ, НІЖ НАУКА». Вони хочуть використати всесвітню кризу і нав'язати свій лад вцілілому людству. Вони затяті вороги науки і прогресу, хочуть обмежити людську свободу і підкорити всіх своїм священникам, які самі підкоряються вигаданому божеству. І все це для того, щоб легітимізувати свої вчинки, не пояснюючи їх.
— А інтернет заважав їхньому планові?
— Людьми важче маніпулювати, коли вони спілкуються між собою і обмінюються правдивою інформацією. Тому фанатики саботували інтернет і знищили його з допомогою вірусу.
Поки я пробую уявити можливі наслідки цієї катастрофи, стається ще одна. Десь поблизу лунає вибух. Паніка посилюється. Піфагор знову ділиться інформацією з перших вуст:
— Поки всі оговтувались від аварії з інтернетом, хтось зі своїх підірвав інформаційну систему Орсе і втік.
Ми біжимо до місця подій і перестріваємо Романа Веллса, він теж біжить туди. І раптом вражено зупиняється перед відкритим спорожнілим сховищем.
— Цього я боявся найбільше, — каже Піфагор.
— Поясни, будь ласка.
— Думаю, хтось скористався панікою і викрав USB-накопичувач із РЕВАЗ.
Роман Веллс просто в розпачі. До нього підбігає Наталі. Вони про щось говорять.
— Це мій асистент Крістоф! Його недавно навернули. Я бачив, як він молиться на підлозі, повернувшись на Схід. Я й подумати не міг, щоб він зайшов так далеко і викрав накопичувач!
— Чому він це зробив? — запитує Наталі.
— Бо фанатики хочуть бути єдиними, хто має доступ до знань. А у РЕВАЗ були інструкції з виготовлення зброї, навіть винятково небезпечної. Саме це їх найбільше цікавить.
Філіп долучається до нас і вигукує:
— Здається, я знаю, де Крістоф.
— Кажи, — відповідає Роман з променем надії в очах.
— Наша розвідка наткнулась на півдні на хімічний завод очисних продуктів, де зібралися фанатики й пацюки. Це за десять кілометрів звідси. Недалеко від в’язниці Флері-Мерожис.
Роман тут же відповідає:
— Негайно ходімо туди!
— Але ми не зможемо наздогнати Крістофа.
— Тоді розберемося з ним на місці. Хіба є інший вихід? Не можемо ж ми віддати єдине сховище людських знань релігійним фанатикам! Якщо ми це допустимо, вони вигублять всі здобутки цивілізації і світ порине в темряву. Хто зі мною?
Роман повертається до людей у білих сорочках.
— Повторюю: ХТО ЗІ МНОЮ?
Присутні опускають очі.
— Вибач, Романе. Фанатики озброєні автоматами, іти проти них — самогубство! — відповідає хтось із натовпу.
— Але ми теж будемо мати зброю.
— Серед них багато злочинців, які втекли з тюрми і перекинулись у релігійний фанатизм. Це не вівтарні дружинники, серед них є серійні вбивці. Вони, на відміну від нас, вміють битися. Будьмо реалістами, ми ніколи не переможемо цих нелюдів.
— На нашому боці розум.
— Розум не допоможе зупинити кулі. Велика армія озброєних дурнів завжди візьме гору над купкою інтелектуалів, якими б добрими стратегами вони не були.
Я нявчу Піфагорові:
— Вони бояться, еге ж?
— Так, я теж це відчуваю.