Повна академічна збірка творів

Знай, что лесгны суть тѣ душы,

Знай, что под медом слов скритїй яд обманы, Бѣгай сих душ, заткнув ушы.

Блаженна живет не в златом металлѣ,

Ни в Індїйских Маргарїтах,

Сердце не жадное сйто будет малим,

Жадносгь же ничимже сита.

Когда жизнь проводить ест тебѣ откуду Тііхсі), сладксо и свободнсо,

То скажи, тебе бѣс кїй женет отсюду,

Взять оковы самохотнсо?

І смотрѣть в житїи на чужую волю,

Трепегця на панскы взоры?

Ну расгоргни узы, збій ярмо додолу,

Будь твой свободитель скорій!

Дерзни быть щасливим, сот всегсо будь волнїй, Что к землѣ ум пригвождает,

Да паряя виспр, гдѣ дом пространства полній, Лиш со вѣчних помишляет.

І слѣпого щастя дары всѣ в сем свѣтѣ Несмислам остав на диво.

О когда бы еще мнѣ в цвѣтущем лѣтѣ,

А не в сей уже вѣк сивой,

Друг старик кїй умнїй росказал се с толком,

Что твой друг тепер толкует,

То б Я Лѣт, ЧТО В дворской службѣ терял СГСОЛКСі), Не оплакивал днесь всуе!

Цей твір було написано, мабуть, у 1750-х pp. під час перебування Сковороди в селі Каврай, а можливо, і тоді, коли він викладав поетику в Харківському колегіумі. Автограф зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 86, № 24, арк. 82, 76, 72 (зв.), 78 (зв.), 77). Уперше надрукований (уривками) у харківському виданні творів Сковороди 1894 р. Подаємо за автографом.

1 "О ніжна, мила..." (лат.). Ця поезія є перекладом послання відомого французького латиномовного поета Марка-Антуана де Мюре (1526-1588 pp.) «Ad Petrum Gerardium» [див.: CyzevskyjD. Literarische Lesefrtichte. Skovorodas Ubersetzungen aus Muretus// Zeitschrift fiir slavische Philologie. - 1939. - Bd. XVI. - S. 342-343; Чижевський Д. До перекладів Сковороди// ЧижевськийД. Український літературний барок/ Підготовка тексту й мовна редакція Леоніда Ушкалова; вступна стаття Олекси Мишанича. - Харків, 2003. - С. 161-162]. Твори Мюре використовували під час вивчення латинської просодії (наприклад, білгородський архієрей Феоктист Мочульський писав, що вчитель має викладати просодію "первѣе россійскую по россійской грамматикв, потом латинску, разбирая по правилам нравоучительные стихи Катона или Мурета" [ЛебедевА. С. Феоктист Мочульский, архиепископ Белгородский (1787-1799 г.) и Курский (1799-1818 г.). -Харьков, 1896. - С. 8]) та риторики [див., зокрема: Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво// Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1979. - Т. 1. - С. 210-211]. Сучасною українською мовою послання Мюре «До Петра Герардія» переклав Микола Зеров [див.: Зеров М. Твори: У 2 т. - Київ, 1990. - Т. 1. - С. 384-385].