Системне тлумачення кримінального закону

Проте п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» спрямовує під час визначення поняття «близькі родичі» саме до п. 11 ст. 32 КПК України (1960 року), так тлумачили ці положення і низка науковців[504] до моменту набуття чинності нового Кримінального процесуального кодексу України; деякі з них просто уникають тлумачення цього поняття[505].

Законом достатньої підстави фіксується факт того, що істинність однієї думки має бути обґрунтована іншими думками, обґрунтованість яких не викликає сумнівів[506]. Або всяке судження перед тим, як воно визнається істинним, обов'язково має бути обґрунтованим.

Історично цей закон був відкритий і сформульований значно пізніше, аніж закони тотожності, суперечності та виключення третього, а саме у ХVІІ ст. Готфрідом Лейбніцем[507]. Отже, не може виникнути жодних сумнівів у тому, що особа вчинила терористичний акт, якщо вона застосувала зброю, вчинила вибух, підпал чи інші дії, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення або з метою впливу на ухвалення рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погрожувала вчиненню зазначених дій з тією ж метою, оскільки визначення терміна «терористичний акт» передбачено ч. 1 ст. 258 КК України і не може бути будь-якого іншого його трактування. На думку А. Шейко, логічну форму достатньої підстави набуває судження про те, що під доведеністю думки розуміють таке судження про дійсність, такі думки, під час яких не тільки повідомляється про істинність якого-небудь судження, а й вказуються підстави, відповідно до яких це судження необхідно вважати істинним[508]. Згідно з таким законом формальної логіки, як закон достатньої підстави, можна стверджувати, що істинним є те, що особа, яка вчинила дії, передбачені диспозицією ч. 1 ст. 258 КК України, вчинила терористичний акт. Як зауважує О. Черданцев, припущення та здогадки відповідно до закону достатньої підстави неприпустимі. Висунуте припущення обов'язково має бути доведене або спростоване в процесі інтерпретації[509].