Системне тлумачення кримінального закону

Із цих трьох нормативно-правових актів, як відомо, найвищою юридичною силою володіє закон, проте він не пов'язаний із нормою безпосередньо, що потребує тлумачення, а лише опосередковано. Це означає, що найперше для тлумачення слід застосувати положення, що містяться в Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання. (Положення про лікарсько-трудову комісію, затверджене наказом ДДПВП та МОЗ № 3/6 від 18 січня 2000 р.), а тоді вже положення Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз».

Важливою та необхідною умовою виконання цього правила є встановлення всіх зв'язків норми кримінального закону. Наприклад, у коментарі до ч. 2 ст. 389 КК України М. Хавронюком установлено системні зв'язки відповідної норми із Законом України від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження», чим і обумовлено тлумачення, надане ним до цієї статті. Відтак науковець вважає ухиленням від відбування громадських робіт нез'явлення для виконання таких робіт, безпосередню відмову виконувати визначену для засудженого роботу тощо[469]. Проте ч. 3 ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачає, що «ухиленням від відбування покарання у вигляді громадських робіт є: невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження; невихід більше двох разів упродовж місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни упродовж місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння»[470]. На захист такої позиції науковця можна було б зауважити, що Кримінально-виконавчий кодекс України прийнятий лише у 2003 році і, можливо тому, науковцем не могли бути враховані його положення, оскільки цей коментар віддруковано також у 2003 році. Однак до того моменту був чинний Виправно-трудовий кодекс України від 23 грудня 1970 року, ч. 3 ст. 82–13 якого передбачала те, що можна вважати ухиленням від громадських робіт. Отже, тлумачення, дане у цьому разі науковцем, порівняно із тлумаченням законодавця значно обмежене, якщо не зважати на слово «тощо».