Системне тлумачення кримінального закону

Така обов'язковість може бути у разі вживання таких словосполучень: «встановленого законом», як-от у ч. 1 ст. 143, ч. 4 ст. 157, ч. 1 ст. 158-2, ч. 1 ст. 159-1, ст.166, ч. 1 ст. 175 КК України та ін.; «згідно з законом», як у ч. 1 ст. 233 КК України; «не передбачених законом», як у ч. 1 ст. 260 КК України; «без передбаченого законом», як зазначено у ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 265 КК України; «охоронюваним законом» ч. 2 ст. 359, ч. 1 ст. 364 КК України. У разі ж вживання поняття «незаконні дії» або відсутності відповідного закону слід звернутись до нормативно-правових актів чи підзаконних нормативно-правових актів. Наприклад, щоб правильно витлумачити ст. 216 КК України щодо поняття «незаконні дії» слід звернутись до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1251, та Положення про порядок виробництва, зберігання, продажу контрольних марок та маркування примірників аудіовізуальних творів чи фонограм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2000 р. № 1555.

Крім цього, у нормах кримінального закону, зокрема в його Загальній частині, є вказівка на використання положень міжнародних договорів (ч. 5 ст. 3; ч. 4 ст. 6; ч. 1 ст. 7; ст. 8; ст. 10), Закону України «Про амністію» (ч. 1 ст. 74, ст. 85, ст. 86), інших законів (ч. 1 ст. 43), акта помилування (ч. 1 ст. 74, ст. 85). Також існують чіткі вказівки на необхідність використання положень конкретних галузей законодавства, зокрема адміністративного. Наприклад, в ч. 2 ст. 78, ч. 5 ст. 79, ч. 5 ст. 83 йдеться про адміністративні стягнення, що спрямовує до адміністративного законодавства.

Найбільш проблематичним є встановлення системних зв'язків приписів кримінального закону, що стосується охорони відносин у сфері господарської діяльності, оскільки вони регламентуються розгалуженою системою нормативно-правових актів, прийнятих державними органами влади різних рівнів[514].

Закон несуперечності. Цей закон у загальній логіці (або ще закон протиріччя[515] чи закон суперечності[516]) формулюється так: не можуть бути водночас істинними два суперечливих висловлювання — стверджувальне і заперечне — про один і той же предмет, у одному і тому ж відношенні[517]. На думку А. Івіна, цей закон викликає найбільше зацікавлення у науковців[518]. Умови виконання цього закону логіки передбачають те, що предмети та явища постійно змінюються і розвиваються, вони володіють певними якостями, які з часом з'являються, змінюються або зникають, тому висновки щодо предмета чи явища можна робити у цьому контексті лише тоді, коли вони досліджуються за однакових умов.