Повзе змія
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-8321-66-9
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повзе змія». Краткое содержание книги:
Це трилер, від якого неможливо відірватися. А фінали в історіях Андрія Кокотюхи завжди несподівані.
— Справді, хіба що загальна. Треба подумати, проаналізувати. Вибачте, — Олена провела кінчиком язика по губах, — можна у вас водички попросити? Щось пересохло в горлі.
— Сподіваюся, не від моїх історій? — Калита роззирнувся, пошкріб потилицю, і жест цей видався Олені дуже дитячим, безпосереднім, не характерним для суворого заступника начальника УБОЗ із розшуку. — Гм, хіба тепла, в чайнику. Я можу з крану принести, нічого, вона в нас нормальна, хлопці п’ють…
— Тоді краще знову закип'ятіть її і зробіть іще кави. Якщо я цим не надто вас потурбую.
— Та ради Бога, всі б так турбували! — майор заметушився, хлюпнув на денце її чашки з уцілілим вушком трошки води, сполоснув, вихлюпнув використану воду за вікно, увімкнув чайник. — Кілька хвилин — і буде вам кава. Вас цікавить ще щось?
— Сам процес. Як вийшли на банду, як затримали.
— Тоді треба починати здалеку. Бо саме тут, Лено, починаються ті самі нюанси, про які ми попереджали. Розумієте, ви мені особисто глибоко симпатичні…
— Вибачте, що перебиваю, але коли розмова починається з подібної фрази, це означає необхідність підсолодити гірку пілюлю. Вгадала?
Закипів і автоматично вимкнувся чайник. Калита зосереджено зробив гості ще одну чашку кави, сам не пив, для чогось почекав, поки Олена зробить перший ковток.
— Як вам сказати. Не знаю, наскільки для вас ці наші особисті внутрішні проблеми вважаються пілюлями… Словом, ви — людина стороння, і не ображайтеся, — майор навіть застережливо підніс руку. — Не треба ображатися, справді, ви не винні, що жодним чином не причетні до системи МВС. Підполковник Стогній, відомий вам тележурналіст, то інша справа. У нас до нього специфічне ставлення, але він вважається своїм, скажемо так. Тому йому не треба нічого пояснювати, ні про що попереджати, ні в чому переконувати. Він просто знає: це казати можна, а цього казати не варто. Що виходить у нас із вами?
— Що ж таке виходить? — в тон йому повторила Олена.
— А виходить, Лєно, наступне. У місті Слобожанську, на нашій території, орудує особливо небезпечний злочинець, який перебуває у всеукраїнському розшуку. А ми дізнаємося про це, буду відвертий, абсолютно випадково. Двадцять сім розбоїв, скоєних у місті та області, що супроводжуються вбивствами й навіть викраденням людини, аж ніяк не відпрацьовуються на причетність до них Богдана Баглая. Телесеріали про ментів ви дивитеся, отже, знаєте значення терміну «глухар». Фактично ми мали три десятки «глухарів», безнадійних справ, розкрити які можна було лише випадково. Тобто спускати їх на гальмах і чекати, поки злочинці рано чи пізно десь знову не засвітяться, цілком покладаючись на відомості агентури. У справі банди Баглая агентура теж нічим конкретним допомогти не могла: ані сам Баглай, ані його люди не підтримували сталих контактів зі злочинним світом міста. Але невже ви думаєте, що вам дозволять саме так подати матеріал?
— Нам можуть заборонити?
— Заборонити так само не можуть, — погодився Калита. — Просто перша ваша програма автоматично буде останньою. Проект, як у вас це називається, схвалений, наскільки мені відомо, на найвищому рівні. Отже, керівництво МВС України подивиться хоча б перший випуск. У невигідному для себе світлі ми виглядати перед очима керівництва просто не можемо, не маємо права. Тому доведеться нам з вами домовитися: ми тут, на місці, знали — в Слобожанську чи десь ув області переховується особливо небезпечний злочинець Богдан Баглай. На його розшук кинули всі сили. І врешті-решт у результаті вдало проведених оперативних заходів групу затримано та ліквідовано, а сам Баглай ізольований від суспільства… Ось так.
— Ви вже ставите умови?
— Я? Та Боже збав! Просто пояснюю, якого ставлення до нашої роботи від вас, телевізійників, чекають. Озвучувати думку начальства — не зовсім приємна місія, але від Черниченка, чи беріть вище — начальника обласного УВС ви нічого подібного не почуєте. Хоча я контачив із журналістами і знаю: вам цікавіше говорити, а зацікавленому глядачеві відповідно слухати й чути про безпомічність нашої міліції. Десь так воно і є, але розмова про проблеми міліції, зокрема — розшуку, мало кого цікавить. Особливо обивателя, в якого обікрали сусіда, а менти не те що злодія не знайшли, а й добра не повернули. З огляду на це зупинимося докладніше власне на тому, як саме вирахували Баглая. Адже, як ви дали мені зрозуміти, вас не задовольнить такий коментар, що його персону було встановлено та затримано в результаті оперативно-розшукових заходів.