Наказано вижити
- Автор: Семенов Юлиан Семенович
- Серия: Штирлиц #9
- Год: 1986
- Язык: украинский
- Год: Молодь
- Переводчик: Надія Орлова
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Наказано вижити». Краткое содержание книги:
Дія роману, побудованого на документальній основі, відбувається напередодні краху гітлерівського рейху, коли реакціонери з ОСС (нинішнє ЦРУ) намагалися заключити сепаратну угоду з нацистськими ватажками.
Головний герой книги Максим Максимович Ісаєв — Штірліц, дзержинець-інтернаціоналіст, в найтяжчих умовах героїчно виконує свій обов'язок перед Батьківщиною.
Одержуючи відомості про стан здоров'я президента Вудро Вільсона, що страждав від тяжкої недуги, Пальмер мріяв не тільки про те, щоб стати героєм правої Америки, розправившись з лівими; йому нав'язливо, до виснаги, вбачалося крісло в Білому домі; на гребені тієї операції, яку він задумав, Пальмер мріяв стати новим лідером заокеанського колоса, котрий згодом він хотів перетворити на бастіон світового антибільшовизму.
Як у будь-якій операції, що планується зверху, успіх справи вирішують конспіративність, гроші й підбір вірних людей, готових на все.
Сама природа міністерства юстиції вимагала секретності заходів; питання про фінансування задуманого було вирішено заздалегідь — під час таємної зустрічі Пальмера з дванадцятьма його однодумцями, власниками найбільших банків і корпорацій, незадоволених м'якотілою політикою ліберала Вільсона; що стосується людей, готових на все, то цю команду очолив давній друг міністра директор бюро розслідувань міністерства Вільям Флінн і начальник щойно створеного секретного відділу загальної інформації міністерства Джон Едгар Гувер.
Гуверу тоді було двадцять п'ять років; на війну його не послали, бо він влаштувався дрібним клерком у міністерстві юстиції; його хвороблива ненависть до негрів і до лівих швидко відкрила йому дорогу вгору.
Саме він увійшов до Пальмера з пропозицією завести облікові картки на радикалів, тобто на тих, хто пише, говорить чи думає по так, як усі.
Пальмер довго пересував на своєму величезному столі чорнильне приладдя, роздратовано-педантично рівняв прудкими, метушливими пальцями різноколірні папки, а потім нарешті сказав:
— Джон, але ж це — антиконституційний захід.
— Він стане ним тоді, коли ми почнемо давати інтерв'ю газетярам, — відповів Гувер. — Доти, поки моя робота буде внутрішньою справою міністерства, яке стоїть на стражі конституції, ніхто, ніде й ніколи не зможе закинути нам, що ми порушуємо основний закон.
Пальмер закурив свої медові солдатські «лакі страйк» і відповів так, як мав відповісти міністр, який думає стати президентом.
— Наша країна визнає принципи довір'я до громадянина. Коли ви вважаєте, що ваша справа не завдасть шкоди святим постулатам — починайте свою роботу. Сподіваюсь, ви розумієте, що я не потерплю нічого такого, що може зашкодити конституції Штатів?
Через чотири місяці Гувер зібрав першу в історії США картотеку на інакомислячих, на всі ті асоціації, клуби, спілки, товариства, які виступали за мир з Росією, за демократію в Штатах і за расову терпимість; дві кімнати в міністерстві заповнили двомастами тисячами карток на тих, кого Гувер вважав ворогами устоїв.
Потім він обладнав таємну друкарню, де налагодив випуск «Комуністичного маніфесту» та праць Леніна, тобто провокаційно друкував заборонену літературу; її зберігання й розповсюдження вважалося майже підсудною справою.
Адреси, куди треба підкинути ці видання, лежали в сейфі Гувера; головне призначити день; все інше було точно зрепетирувано.
Після цього Гувер доручив своєму секретареві, людині фанатично йому відданій, провести три таємні зустрічі з лідерами двох гангстерських груп, справи яких тоді проходили в міністерстві юстиції; контрабанда наркотиками і продаж забороненого алкоголю дали змогу співробітникам Пальмера заарештувати п'ять наймобільніших мафіозі, які відповідали в підпільному синдикаті за оперативну роботу.
— Я згоден звільнити ваших людей під заставу, — сказав посланець Гувера шефам гангстерського підпілля. — Застава буде не дуже велика, хоч, як я розумію, ви погодилися б і на більш серйозні витрати, аби тільки вирвати ваших хлопців із тюрми. Але за цю люб'язність ви мусите стати моїми добрими друзями — віднині й назавжди. А щоб ця дружба була реальною й непорушною, потрібно діяти. І діяти жорстоко. Ви готові до цього?
Співрозмовники перезирнулись — подумали, що краще не говорити, й згідливо кивнули головами. Посланець Гувера пояснив:
— Необхідно, щоб ви провели кілька вибухів бомб — треба пострашити деяких людей, що втратили розум від нестями. Червоні лізуть до влади… Входите в діло?
Через два місяці невідомі підірвали бомбу на Уолл-стріті, Пальмер зустрівся з журналістами:
— Кривавий терор планують емісари, яких таємно заслали сюди червоні. Нам нав'язують громадянську війну, що ж, ми до неї готові…
А сьомого листопада, в день, коли трудова Америка святкувала другу річницю більшовицької революції в Росії, агенти міністерства юстиції вдерлися в ті клуби, товариства й асоціації, які було занесено до картотеки Джона Гувера; людей били гумовими кийками, а то й просто дерев'яними довгими палицями; в тюрми кинули сотні лівих.