ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Я повідомляю 1037-му, що його час сплинув, і прошу начальника привести наступного в’язня.

Священика спантеличує надмірна формальність «Сержанта» і його небажання отримати безкоштовну правову допомогу — мовляв, «моє перебування тут справедливе, оскільки мене підозрюють у рскоєнні злочину». «Чи є ще такі, як він, чи це особливий випадок?» — питає МакДермотт. «Він — наш особливий випадок, отче». Важко приязно поставитися до «Сержанта», навіть священик тримається з ним поблажливо.

Ув’язнений Пол (5704) користується нагодою і просить отця позичити цигарку, знаючи, що пізніше йому не дозволять палити. Запаливши і глибоко затягнувшись, він посилає мені їдку промовисту посмішку і широкий переможний жест — як невербальний сигнал: «Схавав?». Голова комісії з розгляду скарг арештантів бере якнайбільше з цього перепочинку від тюремної рутини. Я очікую, що він попросить ще одну цигарку, на потім. Проте зауважую, як пильно охоронець Арнетт спостерігає за його поведінкою, і розумію, що той змусить ув’язненого дорого заплатити за спробу контрабанди і нахабний вишкір.

Розмова за розмовою переходить у короткі балачки, скарги на погане ставлення і порушення правил. Я починаю чимраз дужче хвилюватися і заплутуюся.

Тільки 5486-й відмовляється грати у цій виставі про справжню тюрму, зі справжніми в’язнями, що потребують справжнього священика, аби отримати волю. Він єдиний, хто описує ситуацію як «експеримент» — і то такий, що виходить з-під контролю. Джеррі (5486) у цій компанії найрозсудливіший, але й наймеш показний. Я розумію, що досі він був тінню. Зазвичай не огризався до охоронців, нічим не вирізнявся на перекличках, не брав участі у бунті чи непокорі. Відтепер я пильно наглядатиму за ним.

Наступний ув’язнений, навпаки, прагне, щоб отець посприяв із юридичною підтримкою. Проте він вражений, скільки це може коштувати. «Ну, припустімо, для початку твій адвокат захоче п’ятсот доларів. У тебе є такі гроші? Якщо ні, то твоїм батькам доведеться викласти значно більше згодом — і це без початкового внеску».

Ув’язнений Габбі (7258) зголошується на допомогу і дає священикові ім’я і номер телефону своєї матері, щоб та могла організувати юридичну підтримку. Каже, що його двоюрідний брат працює в офісі місцевого громадського захисника й міг би взяти його на поруки. Отець МакДермотт обіцяє виконати його прохання, і Габбі засіяв, наче святий Миколай приніс йому новеньке авто.

Уся ця драма стає дедалі дивнішою.

Як і личить священику, перед від’їздом і після щирих розмов з сімома в’язнями він запитує про того непевного ув’язненого, який може потребувати його допомоги. Я прошу Арнетта заохотити 819-го прийти на кількахвилинну розмову зі священиком. Це може поліпшити його самопочуття.

Під час затишшя, очікуючи на 819-го, отець МакДермотт звіряється мені: «Усі вони — тип наївного ув’язненого. Вони нічого не знають про в’язниці й їхню роль. Дуже типово для освічених людей. Саме вони будуватимуть майбутнє, стануть наступними лідерами й нинішніми виборцями, змінюватимуть суспільство й освіту, а також пенітенціарну систему. Просто вони недостатньо знають, що таке в’язниця і що вона може зробити з людиною. Тому правильно те, що ви тут робите, це їх навчить».