ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Я якомога швидше і простіше описую йому дослідження, весь час очікуючи раптового вторгнення бунтівників. Потім цей прибулець з наукового світу ставить елементарне запитання: «Скажи, а яка незалежна змінна у вашому дослідженні?». Мені варто було б просто сказати, що це розподіл — випадковий, звісно, розподіл — попередньо відібраних добровольців за ролями ув’язнених і охоронців. Замість цього я починаю злитися.
Переді мною стоїть загроза тюремного бунту. Безпека моїх людей і надійність моєї в’язниці тримаються на волосині, а мені доводиться сперечатися з цим академічним тюхтієм-лібералом, розніженим професором, якого цікавлять тільки сміховинні дрібниці на зразок незалежних змінних! Я розмовляю з ним і думаю: зараз він запитає, чи є у мене програма реабілітації! Оце лох. Я швиденько позбуваюся його і повертаюся до майбутнього нападу. Я все чекаю й чекаю.
Нарешті до мене доходить, що це були лише чутки. Вони ні на що не спиралися. Ми витратили купу часу і сил, плануючи, як ми відбиватимемося від вигаданого нападу. Я як дурень благав про допомогу поліцію; ми звільнили брудну комору нагорі, розібрали в’язницю на частини і перевели в’язнів. А ще прикріше — витратили даремно безцінний час. І, нарешті, наш найбільший гріх як дослідників: ми цілий день не вели систематичних спостережень. І все через одну людину, яка професійно досліджує поширення чуток і дезінформації і регулярно демонструє студентам це явище. Всі смертні бувають жахливо дурними, особливо коли наші емоції беруть гору над холодним розумом.
Ми ставимо на місце двері камер і приводимо ув’язнених назад з жаркої, задушливої комори без вікон, де вони без будь-якого сенсу просиділи три години. Яке приниження я відчував! До кінця дня ми з Крейґом, Куртом і Дейвом не можемо звести один на одного очей. Ми мовчки погоджуємося залишити це все при собі й не згадувати про «божевілля доктора З.».
МИ ЛОПУХНУЛИСЬ, АЛЕ ХТО ЗАПЛАТИТЬ?
Очевидно, всі ми відчували величезне розчарування. Ми також страждали від наслідків когнітивного дисонансу: адже ми охоче і непохитно прийняли на віру неправдиві чутки і робили непотрібні дії, не маючи для цього жодних підстав[79]. До того ж ми потрапили в пастку групового мислення. Коли я як лідер повірив у ці чутки, усі інші також у них повірили. Ніхто не взяв на себе роль адвоката диявола, потрібного кожній групі, щоб уникнути дурних і навіть згубних рішень. Це нагадало мені про катастрофічне рішення президента Джона Кеннеді вторгнутися на Кубу в затоці Свиней, що закінчилося повним фіаско[80].
Для мене мало би стати очевидним, що ми втрачаємо наукову неупередженість і об’єктивність, потрібні для проведення будь-яких досліджень. Проте я вже не був науковим керівником, а успішно перетворювався на справжнього тюремного суперінтенданта. Це яскраво проявилося ще в моїй розмові з місіс І. та її чоловіком, не кажучи вже про мої переговори з сержантом поліції. Але психологи теж люди, і ними керують ті самі мотиви, що їх вони вивчають як фахівці.
Наше спільне почуття розчарування і збентеження непомітно поширювалося тюремним Двором. Зараз я розумію, що нам потрібно було просто визнати свою помилку і рухатися далі. Проте це так важко — просто сказати: «Я зробив помилку. Мені дуже шкода». Натомість ми почали несвідомо шукати цапів-відбувайлів, намагаючись зняти з себе провину. І знайти їх було неважко. Адже поруч були ув’язнені. І їм доведеться сповна заплатити за наші промахи й наше збентеження.
РОЗДІЛ 6
Середа.
Події надалі виходять з-під контролю
Я з нетерпінням очікую, що цей четвертий день експерименту буде не таким шаленим, як вівторок, який приніс безліч проблем. Наш графік видається достатньо заповненим цікавими подіями. Це мало б притишити свавілля, яке розривало нашу в’язницю. Священик, який служив тюремним капеланом, відвідає нас уранці. З огляду на його багатий практичний досвід, він допоможе мені зрозуміти, наскільки реалістична наша симуляція в’язниці, щоб бути контрольним зразком справжнього в’язничного досвіду. Це буде його віддяка за те, що раніше я написав лист на підтримку його запиту щодо проведення літньої школи для в’язнів. Хоча цей візит ми запланували ще перед початком експерименту, та скористаємося ним і для часткового задоволення вимог комісії з розгляду скарг, а саме щодо відправлення богослужінь. Після цього відбудеться перше засідання комісії з умовно-дострокового звільнення. Її очолюватиме наш консультант, колишній в’язень Карло Прескотт. Буде цікаво побачити, як він упорається з кардинальною зміною ролей: від в’язня, який неодноразово просив про умовно-дострокове звільнення й отримував відмови, до ролі голови комісії, що ухвалює такі рішення.
79
Див.: Leon Festinger, A Theory of Cognitive Dissonance, Stanford, CA: Stanford University Press, 1957. Також дивіться видання моїх студентів, колег із Нью-Йоркського університету, під моєю редакцією: Philip G. Zimbardo, ed., The Cognitive Control of Motivation, Glenview, IL: Scott, Foresman, 1969.
80
Див.: Irving Janis, Leon Mann, Decision Making: A Psychological Analysis of Conflict, Choice, and Commitment, New York: Free Press, 1977