Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
… Тесла відкрив рота; він хотів щось сказати — замість слів вирвалася з його сухих губ хмарка чорної, мов смола, пари.
Експрес почав гальмувати, й Тесла заточився, попри те, що мав широко розставлені ноги; він мусив спертися на столика, впустив корбу, відпустив кабель. Теркотіння поволі змовкло. На шибах, позолоті, тканинній оббивці, металевих і дерев’яних екстраваґантностях люксу, на келишках — виблискував сніжний осад, немов стята весняним приморозком роса.
Відчинилося вікно, щоб впустити всередину купе теплого повітря.
Тесла випростався, обтер хусткою уста, чоло. Знявши рукавички, він ретельно витер долоні, кожен довгий кістлявий палець.
— Тіло, дорогий пане, тіло — це сила, ми не заслужили влади над нею.
Насилу приховалося збентеження.
— Ну так, дещиця гімнастики нікому не зашкодить.
Він був злегка захеканий. Тесла в жодному разі не виглядав утомленим — він дихав тепер глибше, його обличчя порожевіло, зіниці розширилися.
— І давно ви таке робите?
— Я помітив, що це допомагає мені в роботі. Очищає розум, так би мовити, — він вийняв цигарничку. — Є й інші ефекти, які важче описати.
— Те, що відбувається з вашою тінню…
— Я маю на увазі стани розуму. Тіло — це сила, але розум, mon ami, — це єдина річ, за яку людина цілковито відповідає на цьому світі.
— І ви не боїтеся, що таким чином наражаєте його на небезпеку? Що ви, врешті-решт, знаєте про цю тунґетитову силу?
Тесла від душі розсміявся.
— Мій дорогий, позавчора я пропустив собі крізь голову електричний струм напругою в сто п’ятдесят тисяч вольт. А ви думаєте, що про електрику ми знаємо вже все? Для того й влаштовують експерименти, щоб дізнатися щось нове; з тим, що знане, не експериментують, бо немає для чого. — Він закурив цигарку; полум’я сірника на уламок секунди зблиснуло чорною ляпкою, коли Тесла його задмухав. — Що тепер мене вражає… Скажіть мені, які б я міг провести експерименти для перевірки вашої гіпотези.
Копнулося носаком черевика кабель, що лежав на килимі.
— А що ми насправді знаємо про зв’язок між теслектрикою й лютими? Звідки ви…
Відчинилися двері купе. Увійшла дружина — не дружина, товаришка Ніколи Тесли, молода жінка, яку бачилося з ним у їдальні. Увійшла й одразу за порогом стала, як приморожена. Темно-синя спідниця від англійського костюма, високий стан, срібний медальйон на жабо з ірландського ґіпюру, світле волосся укладене в корону коси. Скільки їй може бути років, сімнадцять? Немає сумніву, що вона молодша від панни Муклянович.
Вона подивилася на Теслу, на динамо-машину, знову на Теслу, стиснула губи…
— Крістіна! — вигукнув доктор.
Вона повернулася на підборах і вибігла, грюкнувши дверима.
Обмінялося з Теслою розуміючими поглядами. Він викинув цигарку за вікно, вдягнув знову білі рукавички, пригладив волосся. Тесла від’єднав від ґенератора корбу й кабель, а потім зняв машину зі столу й упакував усе це в сумку. Він не відразу влучив ключиком у крихітний замочок — потяг різко сповільнювався, дедалі більше трусило. Коли доктор волік саквояж до шафи, підвелося й вистромилося голову в вікно.
Тут не було жодної станції, ніяких будівель куди сягало око, принаймні не на цьому боці колії; узагалі жодних слідів цивілізації — лише гори й гірська природа, дикий Урал. Сонце повністю вийшло з-за брудних хмар, і з розкинутого на пологих схилах лісу юшила соковита зелень.
Завищали гальма, вагон ще раз шарпнувся уперед, і потяг спинився. Сапання локомотиву й сичання пари було чутно навіть тут.
— Що трапилося?
— Може, якась аварія, — сказалося. — Може, щось із колією. Треба запитати проводника.
Тесла глянув на годинника, схопив ціпок і відчинив двері.
— Саботаж!
Вийшлося за ним у коридор. З інших купе також висипали пасажири, виникли штовханина й сум’яття, усі питали про одне й те саме. Тим часом проводник десь загув. Повідчиняли вікна. Протяг загорнув фіранки на голови тих, хто визирав.
— Чи ви не перебільшуєте, докторе, адже…
— Подумайте, dammit! Звідки береться крижлізо? Вони без найменших вагань висадили б у повітря увесь цей Транссибірський експрес.
— І себе разом з ним? А що із зятем директора Сибирьхожета?