Крига. Частини І–ІІ

Він уже підвівся. У лівому кулаку він стискав крижлізне кільце, яким закінчувався теслектричний кабель, що відходив від динамо-машини, правою рукою ухопився за корбу. Покрутив. Щось клацнуло в машині, й сталеві кишки почали обертатися у барилкуватому череві, завирували світліші й темніші elementa, Тесла крутив дедалі швидше, обертання перевищило темп, після якого людське око перестає розрізняти компоненти руху й бачить тільки рух, його напрямок і барву. Ґенератор сичав і гарчав. Доктор Тесла розмірено крутив корбу, довге плече працювало в спокійному ритмі. Він стояв обличчям до вікна, знову випростаний, руку з кабелем підніс на висоту грудей, кабель звисав, як здохла змія, відсунулося коліно, щоб випадково за нього не зачепитися. Горло пересохло, проковтнулося слину, нудотну після коньяку. З ґенератора почав добуватися, щипаючи носа, сморід. На металевому корпусі з’явилися крихітні крапельки вологи. На шкірі настовбурчилися волоски, а пальці, піднебіння, язик поколювало. Розтерлося долоні. Вони були зимні, в купе панувала студінь. Хухнулося на руки. Перед обличчям Ніколи Тесли розквітали сірі хмаринки пари. Він і далі крутив, динамо вирувало, трррррррррр.

… Ліве плече, оте нерухоме, воно першим почало розмиватися. Неначе хтось затирав зображення на старій фотографії — неначе занадто довго експонували фотоплівку. Біла рукавичка, манжет сорочки, рукав піджака, потім увесь піджак, далі хустка на шиї і голова доктора, й друга рука, й ноги — Тесла занурювався у тінь, за прямовисну заслону сірих сутінків, як тремтячий повітряний післяóбраз, тільки тремтів він не від спеки, а від студені, й не в блиску разючому, а в темряві, тобто в тьмітлі, — бачилося його чорні іскри, наче неґативи електричних розрядів, але розпливчасті, повільні, зростаючі на м’яких прогалинах і в щільних згустках, у вовнистих жмутиках і язиках чорного вогню, на грудях і вздовж рукавів, на волоссі й на чолі, на вилицях доктора Тесли, — він уже весь стояв у випарах тьмітла, в заграві ночі. Трррррррррррррррррррр. Оскільки вікно було в нього попереду, яскравість миготіла за його плечима — яскрава світінь високого силуету, набагато виразніша, ніж будь-яка тінь, що зазвичай відкидається при світлі дня. Нікола Тесла розпадався на свій власний неґатив і неґатив неґативу, що відсвічував білою плямою на килимі, дверях, стінах купе. Параболічні смуги темряви почали перестрибувати між тілом доктора — простягнутою рукою, випнутими грудьми, чолом — і залізним корпусом ґенератора, що вкривався памороззю. На латунній табличці вже блищав крижаний наліт. Протиснулося руки попід пахви, відсунулося разом із кріслом, подалі від розкрученого динамо. Трррррррррррррррррррр.