Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
"Quos rara contrectat manus", ut Muretus ait243. Nec possum non uti calcaris loco illis Erasmi nostri verbis: Cogita juventa nihil esse fugacius244. Plinianum illud semper animo insideat tuo: "Omne perire tempus, quod studiis non impertias"245.
Quodsi quando te excitare debeam, his plus quam aureis certe horis ante moriar, quam desinam sive opportune sive non. Veniet tempus, cum cibo potuque obruti ad terram reclinabimus, pulcherrimos animi oculos non valentes sursum tollere. Nunc hie, ut Maro ait,
Aurai simplids ignis246 Cum sit liber atque agilis, quid cessamus evolare elg ouoavov; quin exercemus ejus alas, ut aliquando pertingat ad dissitissimum ilium terminum metamque, de quo sic nostra cariss[ima] Genitrix Ecclesia cantat:
"Желаній Краю, вѣрних утвержденіе"?247 etc.
Non libet finem facere, sed fadam. Vale, mi anime!
Tuus Greg[orius] Sabbin. 7 februar[ii],
*
Із тисяч висловів Еразма.
Арісготель, «Велика етика», кн[ига] 2
"Отаѵ (ЗоиЛбцеѲа стфбЬра фіЛоѵ ebrelv ціа фацеѵ фихп П єцг] каі г) тоитои.
"Коли ми хочемо назвати когось справжнім другом, то кажемо, що наша душа та його душа - одне". Те ж саме сказано і в іншому місці тієї книги:
’'Естті уaQ, сос, фацеѵ, о фіЛод єтєрод єусо.
"Друг, як кажуть, - це наше друге я".
Але послухай і з Плутарха:
"Розповідають, що мавпи, намагаючись наслідувати людей, переймають їхні рухи й відтворюють їхні танці. Підлесник же, наслідуючи інших, обдурює їх, спокушає, але не всіх однаково. З одними він танцює та співає, до інших приєднується як партнер по палестрі й по фізичних вправах. Якщо він має справу з юнаком, відданим літературним і науковим заняттям, то весь час сидить за книгами, відпускає бороду (філософську) до самих п'ят, носить плащ, покидає розваги, на вустах у нього числа та прямокутники й трикутники Платона".
Найжаданіший Михайле!
Зважаючи на те, що з ydx втрат втрата часу найтяжча, навіть одна мить цих янгольських днів така цінна, що перевершує все, що ми маємо, навіть себе самого, настільки, наскільки час перевершує все те, чим ми володіємо. Бо наша внутрішня людина тепер не обтяжена плоттю, ніби звільнившись від пут або знайшовши нові крила, підіймається високо, неначе орел, ширяє, носиться й літає в безмежних небесних просторах, як по рівнині безкраїх полів, прагнучи досягти божественної краси, проникнути туди, де янголи безугавно споглядають лик отця, радіючи людській долі. О, приємні, як нектар, нинішні дні, чия цінність більша за всі речі й інші дні! О, прикрі й важкі перші дні посту, куди ви нас ведете? Так усяка чеснота й усяке благо спочатку здаються гіркими, а під кінець стають солодшими. О, мій найдорожчий Михайле! Стережись марнувати ці днини на пусте! Пам'ятай, що вони скарб, збагни, що твоя доля куди краща за долю перських царів. Чого нам боятись, якщо ми тут спочиваємо? За допомогою часу можна купити небо, навіть самого Бога. Я ніколи не перестану переконувати тебе, щоб ти присвятив себе не вульгарним Музам, а прекрасним ділам, що їх зневажає юрба, тим книгам, яких, як каже Мюре,
"рідко хто бере в руки".
А для заохоти не можу не скористатися такими словами нашого Еразма: "Пам'ятай, що ніщо не минає так швидко, як юність". Хай також завжди живе в твоїй душі і такий вислів Плінія:
"Втрачений той час, який ти не використав на навчання".
Якщо б я мусив спонукати тебе, то я б скорше помер, аніж перестав би це робити в нинішні дорожчі за золото години, незалежно від того, слушно це, чи ні. Прийде час, коли, обтяжені їжею та напоями, ми схилимось до землі, не маючи сил підвести найпрекрасніші очі нашої душі. Тепер же, коли цей, як каже Марон,
"вогонь із небесного первня"
вільний і дієвий, чому ж перестаємо ми злітати в небо? Навпаки, нам треба вправляти наші крила, щоб коли-небудь досягти тієї межі й мети, які вгамовують усіляку спрагу й про які наша найдорожча родительська Церква співає:
["Желаній Краю, вѣрних утвержденіе"] та ін.
Не хочеться закінчувати, та все ж закінчую. Бувай здоров, моя душе!
Твій Григ[орій] Савич. 7 лютого.
ЗО
[Харків, січень - лютий 1763 p.]
"Да не будет бѣгство ваше в Зимѣ"248.
Dum fera saevit hiems, haud naves navita solvit,
Sed pladdi veris tempora grata manet.
Expectate diem Domini, cum Spiritus ille
Sanctus demulcet flamine cuncta suo.
Sin audes propere Ponto te credere mundi.
Quaeso, quos fluctus ferre necesse tibi?
Ergo vide, ne cursus sit tibi tempore brumae.
Ne temere vitae nempe capesse statum.
Sed portum retine, donee Хсжггос стє ЬіЬа£,єі.
Non via nocte proba est, non hiemale mare.
Heu Christus paucos extractat fluctibus altis!