Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю
- Автор: Слотер Анна-Марі
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7513-93-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю». Краткое содержание книги:
Тепер перенесемо цю модель на дітей. У сім’ях з рідними дітьми мати, як правило, виношує дитину на годує її груддю. Це значить, що вона одразу здобуває вміння, навіть якщо це її перший та цілком новий досвід. Діти не приходять у світ з інструкціями. Впевненість чи її відсутність — це самоздійснювані пророцтва, про які ми знаємо від соціального психолога Клода Стіла. Стіл та його учні не втомлюються демонструвати, що зміцнення позитивних стереотипів за мить до того, як кинути виклик студентові, щоб той виконав завдання, — дає кращі результати, тоді як підтримка негативних стереотипів — призводить до зниження продуктивності.
У книжці «Насвистуючи Вівальді» Клод Стіл розмірковує, як стереотипи можуть бути культурними та ситуативними{255}. Наприклад, жінкам, афро-та латиноамериканцям утовкмачують, що вони не здібні до математики і тому не демонструють таких хороших результатів, як азіати та чоловіки. Проте Стіл показує, що «небезпека стереотипу» може бути й ситуативною. Він проводив дослідження, де групі, яка складалася з білих студентів Стенфорду з високими показниками з математики, сказали, що вони будуть проходити складний тест з 18 питань, який «азіати виконують краще, ніж білі». Натомість контрольній групі, яка складалася з білих чоловіків, нічого не сказали. Результати були приголомшливі. Білі чоловіки, яким сказали, що азіати складають цей тест краще, допустили помилки в трьох запитаннях, на відміну від студентів, яким нічого не сказали. У результаті перші отримали оцінку «В», а другі — «А».
Якщо жінки припускають, що вони можуть зробити будь-що по дому краще й швидше, ніж чоловіки, вони, ймовірно, роблять це краще. З іншого боку, професор Рутгерського університету — Стюарт Шапіро стверджує: «Якщо чоловіку часто повторюють{256}, що він погано справляється з доглядом за дитиною (або з приготуванням їжі) або що сім’ї набагато краще, коли це робить жінка, він, швидше за все, почне у це вірити (як і в будь-що інше)». Письменник та співзасновник Інституту батьківства — Джек О’Саліван погоджується з цим й стверджує, що одна з причин, чому чоловіки такі мовчазні під час розмов про роботу та сім’ю, — «це невпевненість в особистій, приватній та сімейній сферах, навіть якщо на роботі вони займають найвищі керівні посади{257}».
Просто подумайте про те, як ми всі зміцнюємо цей стереотип: коли дитина починає метушитися на руках у чоловіка, чимало жінок мого покоління, одразу тягнуться до неї, думаючи, що вони знають краще, як справитися з дитиною. І майже всі чоловіки покоління мого батька та багато моїх однолітків озираються в надії знайти мати, бабусю або тітку.
Біологія знову втручається. Жінки під час пологів виробляють великі дози{258} «гормону любові» — окситоцину, який відіграє велику роль у прекрасні моменти, коли ви дивитеся на личко дитини й земля зникає у вас з-під ніг. У чоловіків такого немає. У природі тільки 5 % самців{259} виконують батьківські обов’язки, інші 95 % — запліднюють і зникають. Навіть якщо феміністки з останніх сил заперечують це, жінки «природно» схильні до виховання дитини.
Але не поспішаймо. Це правда, що жінки отримують дозу окситоцину й годують груддю. Нейробіологи Келлі Лемберт та Крег Кінслі підтверджують, що материнство робить самок щурів розумнішими{260}, більш емоційно стійкими та фізично спритними. Однак виявляється, що подібні зміни{261} й ті самі гормони були знайдені в мозку каліфорнійських самців оленячих мишей — одного з видів, де і самці, й самки доглядають за виводком. І самці оленячих мишей не єдині тварини, що беруть участь у догляді за потомством. Ендокринні системи й нейронні схеми самців{262} мавп та людей змінюються, «разюче нагадуючи материнські».
Пізніші дослідження нейровізуалізації{263} молодих батьків показали структурні зміни в мозку — не лише підвищену активність при зустрічі з дітьми, але й довгострокові зміни в тих частинах мозку, які відповідають за виховання й турботу. Ці зміни перебувають ще на ранній стадії, але один молодий батько близнят, написав про це дослідження: «Коли ви стаєте батьком{264}, ви неначе виконуєте трюк з тарілкою на палці (або з двома, як у моєму випадку). Раптово, не важливо, де ви чи що робите, ви відчуваєте неспокійну пильність за своїх крихітних нащадків. І потім ви граєтеся з ними та годуєте, стаєте уважними до кожної ледь помітної емоційної зміни на їхніх маленьких личках, незначної гикавки або сліз». Так наче це сказала мати!